— Папа шукає, до чого прикласти цю саму емпатію й у Росії. Зрозуміло, що українці не вірять, що у Росії такі точки для емпатії взагалі існують, але папа вирішив, що це може бути молодь. На це його надихнули Світові дні молоді в Лісабоні на початку серпня. Там він, зокрема, зустрічався з групою української молоді, яка отримала від нього чималу підтримку.

— Свою підтримку папа Франциск намагається сформулювати не стільки як папа, скільки як єзуїт. Єзуїти ще з часів Маттео Річчі у Китаї були неперевершені у підлаштуванні до середовища, яке вони вважали ворожим, але намагалися налаштувати й зробити його більш дружнім. Середнє царство під час династії Мін, на відміну від попередньої династії Юан, було таким середовищем для християн. При чому для всіх. У чотирнадцятому столітті ця династія вижила була несторіан, а у шістнадцятому не пускала далі китайського порогу католиків. Річчі завоював прихильність цієї династії дякуючи мімікрії. Зокрема спочатку він поголився був як буддистський монах, а згодом відростив волосся як мандарин. Але найголовніше — він вразив китайців своїми знаннями. Через що вони врешті-решт дали йому титул мандарина та дозволили бути похованим у Пекіні.

— Але Берґольо — не Річчі, хоча обидва єзуїти. Він не має тих самих знань про країну, до якої він намагається достукатися. Його уявлення про історію цієї країни досить поверхневі і типові більше для пересічного аргентинця, аніж пересічного єзуїта. Він чув хіба про двох російських царів: Петра та Катерину. І звичайно не чув, що перший будував свою нову столицю на українських кістках і палив українську столицю, а друга нищила українську козацьку республіку, цементуючи свій imperium. Все так само, як Путін робить в наші дні.

— Ми в Україні хочемо перемогти Росію і забути про неї назавжди. Але забути, на відміну від перемогти, не вдасться, бо ми назавжди приречені мати її нашим сусідом. Багато хто у світі, включно з папою і на відміну від нас, напружено думає, що робити з цим «великим хворим Євразії». Очевидно, що починати щось робити з нею треба з протилежного краю від того, з якого папа підійшов у своєму виступі. Тобто не з загравань з імперською свідомістю, а з її повного табуювання.

— Тому українці абсолютно правильно зробили, що підняли галас щодо експромтів папи Франциска під час телемосту. Будь-які позитивні посилання на російські імперські наративи, навіть у терапевтичних цілях, мають стати табу для всіх без виключення, навіть для папи. Ми маємо бути церберами і надалі гарчати на будь-які подібні зазіхання. Бо коли у світі кожному стане зрозуміло, що навіть Jovis не дозволено позитивно посилатися на Петра і Катерину, то таке не спадатиме на думку й bovis.

Sapienti sat.