Коли почалися розмови про швидке об’єднання церков у одну Помісну Церкву я не вірив у нього, тому, що дуже добре знаю справжнє становище в обох церквах і аргументи кожної зі сторін, які треба враховувати опонентами. А це неможливо на даному відрізку часу. Також я дуже добре розумів, що чергова спроба обєднання приречена на крах, а тому призведе до протилежного результату – всі почнуть знову всі обливати брудом за нібито зрив переговорів. Так і сталося. Одні почали звинувачувати одних у смертних гріхах, зраді та підлості.