Про РКЦ, війну, Великдень і те, як уберегти душу від ненависті – з розмови з єпископом Павлом Гончаруком

Не просто є зараз нам, українцям, говорити про високі речі і перебувати в гарному настрої, тішитися святові, коли навколо щодня триває війна. Про цю складність, певну невідповідність обставин навколо і поняття «свята», про те, як практично давати собі раду із цими питаннями владика Павло Гончарук розповідає так:

— Високі речі не можуть бути відірвані від реальності — ми є зараз і живемо зараз, а Бог є Богом реальним. Тому нашим завданням, одним із проявів нашої духовності, є бути «тут і тепер», розуміти все у вимірі вічності і тих інших складових, з яких складається наше життя. Дуже важливо є те, куди ми дивимось – фізично зором, але і духовно. Важливо є не втратити в цій всій ситуації свій зір духовний і дивитися в правильному напрямку, тобто не втратити загальну картину – і розуміти що мене нищить, а що мене піднімає.

Владика Павло розповідає, що в обставинах війни і жорстокості навколо важливо є розуміти: агресія, злість – нормальні, здорові реакції у відповідь на таку реальність. Але головне це те, що емоції не можуть нами керувати. Має бути навпаки – ми керуємо ними, ми вибираємо.

— Коли з нами відбуваються такі речі, важливо звертатися до Бога, який є поруч, але присутній так делікатно, щоб не примусити, не порушити вільність людини. Він поважає волю кожного, і тому, аби її не зачепити, очікує на наше рішення, очікує, щоб ми до Нього звернулися.

Єпископ ділиться також, що він сам завдячує вірі і Богові за силу витримати велику кількість болю, яку бачить, і про яку чує щодня.

— Те, що мені дає силу – це є стійкість закорінена в Бозі. Я до Нього звертаюсь, я відчуваю від Нього реальну підтримку. Це проявляється в тому, що всередині маю глибокий спокій, мир. Хоча мене все болить, і не раз течуть сльози, чи є агресія, злість. Але воно не керує мною. Воно, можливо, мобілізує до того, щоби подивитись, що ж можна зробити тут і тепер. Проте дуже важливо є не втратити оцей внутріній спокій і мир, який є виключно результатом Божого діяння».

Викликом для людини, але по-правді ключовим моментом її життєвого шляху, є дозволити Богові заповнити порожнечу всередині неї. Саме це і є Воскресіння — Бог приходить, помирає, входить в дійсність людської нещасності, але Своїм Воскресінням дає нам можливість повернутися до Отця, бути з Ним знову, і бути щасливим знову. В розмові напередодні Великодня, ведучий ділиться алегорією Пасхи, як місточка над безоднею. І єпископ РКЦ цю думку підтримує, розвиває:

— Пасха — це навіть більше. Бо суттю смерті і Воскресіння Христового є заповнення цієї безодні. Господь і сам входить у порожнечу, дійсність, де людина не щаслива. А коли Він воскресає, то свідчить про нову надію.

Харківсько-Запорізька дієцезія РКЦ була створена 2 травня 2002 року Папою Іваном Павлом ІІ і охоплює велику частину України: Харківську, Запорізьку, Дніпропетровську, Луганську, Полтавську, Сумську та Донецьку області. З початком повномасштабного вторгнення багато вірян РКЦ цих регіонів приняли рішення залишитися вдома і активно допомагати іншим, дехто захищає Батьківщину зі зброєю в руках, а частина перебуває на інших територіях нашої країни, або за її межами.

— Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, священики, які виїхали по справах, не встигли повернутися в Донецьк та Бердянськ.

Владика Павло розповідає, що з Маріуполя священнослужителі РКЦ змогли евакуюватися 5 березня, і наразі там немає римо-католицьких священиків. Але, натомість, є віряни, які збираються і моляться згідно з приписами.

РКЦ продовжує діяти і служити на всій неокупованій території країни – у Покровську, Слов'янську, Краматорську та Нікополі, де веде активне служіння на парафіях. На початку війни у 2022 році в церквах були волонтерські штаби та склади, а також священики-капелани є разом із військовими.

На Великдень усі 5 римо-католицьких храмів Харкова здійснять святкові Месси згідно з правилами безпеки і норм воєнного часу, враховуючи комендантську годину.

Завершуючи розмову у студії радіо «Накипіло» єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії РКЦ Павло Гончарук поділився з слухачами словами підтримки, незламної надії та певності у перемозі, яку вірним РКЦ вже завтра знову пригадає свято Христового Воскресіння:

— Я хочу побажати, щоби твоє (слухача) серце було сповнене миру і любові, яка походить від Бога – від самої Любові. Бажаю, щоби досвід Бога, Котрий так близько тебе, сотворив глибоке відчуття гідності і сенсу йти через життя як людина, не піддаючись різним труднощам. Дуже важливо Є пройти вперед так, щоб коли обернешся назад – то побачити сліди людини. Людини з великої літери.

Бажаю вам цього Божого миру, сили і віри в те, що Господь переможе і нас захистить. З Божою допомогою ми подолаємо будь-яке зло і будь-якого ворога, бо Господь Сам бореться за нас.

Публікацію підготовлено на основі радіопрограми “Великдень — це час насичення людської душі”.