"Путін і Кирил зловживають релігією, виправдовуючи загарбницьку війну Росії", - архиєпископи Фінляндії (оновлено)

Вони наголошують, що як церковні лідери, які представляють як східну, так і західну традиції, вважають це глибоко шокуючим.

“Називаючи насильницьку війну подвижництвом, Патріарх прикрашає правду. Він прагне використати релігію, щоб змити плями крові. Крім того, припущення, що російські солдати мають вкорінену мораль і що вони представляють добро, означає, що протилежна сторона аморальна і представляє зло. У його основі лежить навмисна дегуманізація іншої групи, яка є передумовою для того, щоб людина була готова вбивати інших.

Особливо дегуманізація часто звучить у кремлівських промовах, де українців називають фашистами та націоналістами, яких треба денацифікувати. Хоча воно витонченіше і має інший акцент, у промовах патріарха можна помітити те саме явище”, – зазначають єрархи.

Вони наголошують, що захищати незаконну загарбницьку війну Росії на релігійному ґрунті є зловживанням релігією: це неетично та порушує зв’язок між Сходом і Заходом, і, перш за все, шкодить людям.

Канцелярія архиєпископа Фінляндської Православної Церкви надіслала РІСУ переклад цієї Заяви.

Війнy в Україні не можна обґрунтувати релігією

Bійнa в Україні триває майже півроку. Особливістю, що привертає увагу, є те, як президент Влaдiмiр Путін використaв релігію для виправдання незаконної загарбницької війни та як глава Російської Православної Церкви Патріарх Кiрiл підтримав військові дії рівною мірою на релігійному ґрунті. Mи, як лідери Церков, що представляють східну та західну традиції, глибоко шоковані цим.

Нещодавній приклад зловживання релігією був помічений під час візиту Патріарха Кiрiла 21.06 у військовий шпиталь Красногорська, міста на заході Московської області. «У якомусь сенсі ви всі подвижники», — сказав Кіріл пораненим на війні російським солдатам. За словами Патріарха те, що воїни і вся російська армія залишаються на боці добра, важливо, «бо тоді воїни отримають божественну підтримку для досягнення своїх цілей».

У східній християнській традиції подвижництво розуміють як прояв благочестя, стрижнем якого є духовне зростання людини. Це завжди особисте, фізичне зусилля до вищих цінностей, як-от відмова від свого та жертовність заради ближнього. Воїни, безсумнівно, повинні докладати зусиль і йти на жертви, але, ототожнюючи насильство з життям у релігійній побожності, патріарх зловживає не лише своєю традицією, але й сутністю християнства.

Інший приклад проблемної риторики Кіріла стосується фальшивого та шкідливого протиставлення. У кафедральному соборі міста Пензи (19 червня) Патріарх заявив, що жертовність, або подвижництво, є для росіян чимось, що походить від «внутрішнього морального почуття, яке культивує православна віра». Із цитатою є багато серйозних проблем.

Неодноразово називаючи насильницьку війну подвижництвом, Патріарх прикрашає правду. Він намагається змити плями крові релігією. Крім того, розмови про те, що російські солдати мають вкорінену мораль і що вони представляють добро, мають на увазі твердження, що протиборча сторона аморальна і представляє зло. Йдеться про свідому дегуманізацію іншої групи людей, що є передумовою для того, щоб людина була готова вбивати інших людей. Особливо багато нелюдяності звучить у кремлівських промовах, в яких українців називають фашистами та націоналістами, яких необхідно денацифікувати. Те саме можна почути і в промовах патріарха, хоч і більш витончено та з іншими акцентами. У промовах Кiрiла неодноразово звучать звинувачення на адресу відступницького і ліберального заходу, який є справжнім ворогом у війні і який має вплив на частину українців. У такий спосіб патріарх створює хибний образ заходу та його церков і водночас ігнорує той факт, що українці з іншого боку також представляють переважно східне християнство.

Коли війні бракує раціонального виправдання, його штучно намагаються знайти в тому, що говорить і зворушує багатьох росіян: у болісних спогадах Другої світової війни та православній вірі. Справжніми жертвами такої риторики є українці, які страждають і гинуть на війні, але водночас патріарх своїми промовами затуманює моральне почуття росіян, завдає шкоди РПЦ і спотворює імідж як східних, так і західних Церков.

У західній традиції християнства ми говоримо про принцип справедливої ​​війни. Це означає, що незважаючи на те, що вбити людину завжди неправильно, у певних ситуаціях йти на війну етично виправдано. Відповідно до принципу, виправданою може бути лише оборонна війна, та й то лише в тому випадку, якщо не залишається інших варіантів і за допомогою бою можна запобігти ще більшим стражданням. Хоча східна традиція не говорить про принцип справедливої ​​війни, православна церква не вимагає суворого пацифістського підходу до війни. Однак вонa завжди ставить християнське сумління над національними інтересами та підкреслює, що вбивство невинних не стає етично прийнятним незалежно від цілей держав.

Захист незаконної загарбницької війни Росії на релігійному ґрунті є зловживанням релігією: це етично неправильно, порушує зв’язок між cходом і заходом і, перш за все, завдає шкоди людям.

Архиєпископ Лев, Фінляндська Православна Церква

Архиєпископ Тапіо Луома, Фінляндська Євангелічно-Лютеранська Церква