"Чому ми маємо підкорятися другій державі по духовній лінії?"
Митрополита Черкаського і Канівського 74-річного Софронія називають одним із претендентів на місце предстоятеля Української православної церкви Московського патріархату. Владика це спростовує. Говоримо про ситуацію, що склалася в церкві після смерті митрополита Київського Володимира Сабодана.
Митрополита Черкаського і Канівського 74-річного Софронія називають одним із претендентів на місце предстоятеля Української православної церкви Московського патріархату. Владика це спростовує. Говоримо про ситуацію, що склалася в церкві після смерті митрополита Київського Володимира Сабодана.
— Тривають розмови про єдину православну церкву в Україні, бо в нас розкол церков. Після Майдану це стало реально. Але про це тільки розмовляють. На жаль, говорять про це або люди, які нічого не знають з історії церкви, або політикани. Поки що я ніякого об'єднання не бачу. Щоб було возз'єднання з Київським патріархатом, для початку треба, щоб все заспокоїлося, настав мир. А потім, коли фізична війна закінчиться, тоді можна буде оголошувати війну духовну. Тому що це буде війна. От у нас є маленьке село Плескачівка. Батюшка взяв у мене благословення і служив українською мовою. Це глухе село, але віряни вже приїздили до мене й розказували 40 хвилин, що хочуть службу на старослов'янській. І переконати їх не можна.
Коли постане єдина церква, треба бути дуже обережним із мовою. Не треба кричати і втілювати якнайскоріше — "слухайте службу і своєю мовою все". У Київському патріархаті люди на це цільово направлені, а в нас із людьми треба працювати, готувати їх, а лише потім можна щось змінювати. Із 1686 року ми стали частиною російської церкви. Це ж воно все поширювалося, пропагувалося, вбивалося в наш мозок, нашу свідомість, тому не так просто його відкинути. Треба чинити розумно.
Які ще проблеми заважають об'єднанню православних церков в Україні?
— У нас понад 70 єпископів, у Київського патріархату ще біля 30. Хто кому уступатитиме, коли буде з'єднання, хто буде головніший — представник від нашої церкви чи тієї? Далі, коли це буде з'єднання канонічне, до нас ітимуть із каяттям, що вони помилялися і хочуть об'єднатися в єдину українську канонічну православну церкву. Тоді буде собор розбиратися, кого залишити єпископом. Хто захоче бути меншим? Я колись казав — піду. А назвіть ще когось, хто піде і поступиться? Ніхто не захоче. І таких питань дуже багато. Це все не так просто, як здається політикам. Я за єдину православну канонічну церкву, бо за канонами у вільній державі має бути вільна церква. Крім того, треба, щоб нас ще відпустили, щоб нас визнали всі православні церкви.
Що може допомогти від'єднатися від російської церкви?
— Коли Україна буде повноправним членом Європейського Союзу, тоді буде простіше. Усі держави, які входять у ЄС, мають вільні церкви. А чому ми маємо підкорятися другій державі по духовній лінії? Це питання можна буде вирішувати і на церковному, і на державному рівні.
Покійний митрополит Володимир міг об'єднати церкву?
— Блаженніший Володимир міг об'єднати церкву. Але він був людиною дуже глибоко віруючою, інтелігентною, знав політику. Казав: ще зачекайте трошки, ще рано, ще не настав час. Він був правий. Бо це крок серйозний і його серйозно треба вирішувати.
Москва впливатиме, щоб на соборі 13 серпня обрали проросійського архієрея?
— Вплинути на вибори не можна. Якби був другий канон, статут — наприклад, що в Українську православну церкву предстоятеля посилають за благословенням патріарха московського, от як у Білорусі. Ми ж маємо широку автономію, у нас своя церква, свій синод. Навряд чи хтось з єпископів піде на те, щоб під чиїмось впливом голосувати не за того, за кого хоче. На підкуп теж навряд чи хтось погодиться, бо все таємне рано чи пізно стає явним.
Те, чого хоче Путін, ми знаємо, побачили вже. "Що це за Україна — Харків, Донецьк, Луганськ, Херсон? Це споконвічні землі Росії". Де він таку історію взяв — невідомо, але йому так хочеться. Церква грає важливу роль в імперській цілісності. Про це знає і Путін. Тому йому хотілося б, щоб митрополитом Київським стала людина, налаштована пропутінськи.
У кожного нашого архієрея є своя думка, хто достойний стати предстоятелем. Коли стояло питання про місцеблюстителя, то не було жодного, хто був проти митрополита Онуфрія. Але з предстоятелем — інше питання. Кандидати мають відкрито заявити про своє бажання бути митрополитом Київським. У нас понад 70 єпископів. Кожен, якому виповнилося 40 років, може бути кандидатом. Він має сказати, як бачить подальше життя Української православної церкви. Кожен має довести, що саме він достойний стати предстоятелем. Після цього буде таємне голосування. Хто з кандидатів набере більше голосів, той і буде.
Держава може якось втручатися у цей процес?
— Ні, бо церква відокремлена від держави. Хоча президент може висловити свою думку чи побажання, але це не має бути насильство, бо нашкодить. Якщо він знає всіх архієреїв, то може сказати, що непогано було б, якби ця людина керувала церквою, бо я з ним би спрацювався. Але якщо держава занадто наполягатиме, то нічого доброго не буде.
Які можливі кандидатури нового митрополита обговорюються?
— Розмови ведуть у кулуарах. А я на периферії. До нас таке не доходить.
А якщо церкву очолить проросійськи налаштований митрополит?
— Крім скорботи, нічого не буде. От учора на дитячому майданчику недалеко від церкви фарбою якісь молодчики написали "церква Путіна". І таких людей багато. Мені не звикати до цього, а от молодим священикам, єпископам, які тільки прийшли, як бути?
Архієреям УПЦ Московського патріархату, які мають проукраїнську позицію, в теперішній ситуації щось загрожує?
— Не думаю. Всім Бог відміряв час. Навіть якби погрожували, я нікого не боюся, крім Бога. У мене навіть охорони нема. Що може бути страшніше від того, що не можеш бути з Христом?
Ірина ПАТЛАТЮК
