8-10 лютого 2011 р. в с. Поляна Свалявського району відбувся 3-денний Саміт «20 років благовістя в Україні: здобутки та втрати». В роботі Саміту взяли участь більше ніж 300 пасторів та християнських лідерів України з декількох протестантських євангельських конфесій. Метою Саміту був спільний аналіз пройденого 20-річного шляху.
Під час заходу відбулись обговорення, форуми та загальні дискусії, звучали привітання від державних діячів та гостей з-за кордону. З доповідями інформаційно-аналітичного характеру в роботі Саміту також прийняли участь представники Євро-Азіатської акредитаційної асоціації євангельських навчальних закладів: виконавчий директор ЄААА д-р Сергій Санніков, член Ради ЄААА та ректор Львівської богословської семінарії к.і.н. Роман Соловій, керівник ресурсно-дослідницького центру ЄААА Тарас Дятлик.
Світоглядні перетворення стають вагомим викликом для служіння євангельських церков, вимагають від них адекватної відповіді у основних сферах буття церкви – на рівні помісної спільноти (необхідність посилення місіонерського характеру церкви, зменшення інституційності, поєднання традиційності і спрямованості в майбутнє), у практиці благовістя (важливість розуміння проповіді Євангелія як діалогу, використання розповідей та мистецтва, проповідь з точки зору духовності, а не релігії чи організації) та в освітній сфері (потреба розвитку духовності у майбутніх служителів, врахування світогляду суспільства та очікувань помісної церкви, формування у випускників християнського світогляду).
Підводячи підсумки своїй доповіді, Р.Соловій наголосив на небезпеці ідеалізації минулого (Екл. 7:10), зазначивши, що євангельське християнство зуміє зберегтися і розвинутися у ХХІ ст. тільки у тому разі, якщо буде відкритим до змін.
З огляду на сучасний контекст релігійного плюралізму, головним очікуванням пасторів від євангельських богословських вузів на сьогоднішній день є підготовка церковнослужителя, який буде здібний жити згідно Біблії та пізнавати Божу. Лише невелика кількість пасторів у ході опитування говорила про місіонерську функцію богословської освіти (практичну та академічну). Ймовірно, це щось говорить про зростаючу тенденцію у помісних церквах зосереджувати свою увагу все більше на внутрішньоцерковному житті і все менше на тому, щоб нести Благу Вістку про Ісуса Христа освіченим та інтелігентним людям, сучасним молодіжним субкультурам та ін.
В заключній частині своєї доповіді Т. Дятлик запропонував провести перший форум керівників євангельських деномінацій і богословських навчальних закладів, щоб сформулювати філософію та місію євангельської богословської освіти в Україні.
Ось деякі враження учасників зустрічі:
Проректор Української євангельської теологічної семінарії Іван Русин:
«Значущість Саміту полягає в тому, що служителі різних євангельсько-протестантських конфесій, які представляли увесь спектр служінь, змогли спільно і цілісно проаналізувати двадцять років благовістя в незалежній Україні. Саміт показав, що богословська освіта є невід’ємною частиною служіння євангельських церков. У відкритому діалозі делегати Саміту і представники богословських навчальних закладів змогли також обговорити досягнення і проблеми богословської освіти».
Д-р Сергій Санніков:
«Саміт, що відбувся, — це перша й унікальна подія в декількох аспектах. Найперше, ніколи раніше керівники різних євангельських груп не збиралися разом, щоб проаналізувати пройдений шлях, оцінити минулі роки й уявити собі, як можуть розгортатися події релігійного життя України в найближчі роки. Тобто, це перша зустріч, яка мала за ціль аналітично осмислити останні 20 років релігійної свободи в Україні. По-друге, Саміт був унікальний тим, що, мабуть, ніколи в історії євангельського руху не збиралося разом так багато єпископів, керівників союзів та докторів служіння й богослов’я».
Тарас ДЯТЛИК