Реформатська громада м. Чопа відзначила 25-річчя побудови церкви подячним молебнем
«Ми зібралися тут сьогодні, щоб подякувати за цей притулок, який вдалося збудувати 25 років тому. І подякувати за слугу, який 25 років тому заклав наріжний камінь під будівництво та збудував не лише стіни, але й громаду, виконуючи волю Господа», – зазначив єпископ.
Шандор Зан Фабіан згадав також радянські часи, коли «нація жила в тіні фальшивих ідолів», коли церква ще не могла відбудувати свої храми, знищені наприкінці 1944 року. «Але і в тій антирелігійній системі в кожному населеному пункті існувало невелике ядро, декілька людей, котрі вважали важливими церкву, проведення богослужінь і наявність пасторів у громаді. Вважали важливими справи церкви та пропагування євангелія», – наголосив єпископ.
Аттіла Балог, декан Ужгородського округу Закарпатської Реформатської Церкви, провідний пастор чопської реформатської громади, у свою чергу, підкреслив: «З відстані 25 років ми дякуємо за тих, кого Бог закликав збудувати церкву, в кого через Всевишнього народилася ця думка в серці. Ми збережемо пам’ять про них і не забудемо, що вони зробили для цієї громади, для того, аби вона нарешті мала нову власну церкву». Декан розповів про свого батька, який протягом 29 років був пастором чопської громади, дуже любив її, але насамперед щиро любив Господа.
Пасторка Вікторія Катона, що служить у Чопській реформатській церкві, розповіла про історію реформатської громади міста.
«У реформації Чопа значну роль відіграла сім’я Пожгаї. У місті спочатку була філія сусіднього Соломонівського округу реформатської церкви. Окремим округом Чоп став у 1642 році, тоді ж громада отримала парафіяльну ділянку й заклала фундамент кам’яної церкви. У 1875-му вона була побудована. Громада через фінансові труднощі змогла встановити дзвіницю лише в 1902 році. Під час Другої світової війни німецькі солдати використовували церкву як склад боєприпасів, з її вікон протягом тижнів тримали фронт, а потім, коли відступали, підірвали її. Однак громада, яка залишилася без храму, не відмовилася від своєї віри. Тоді євангельське послання лунало в будинках і сховищах для сіна. Пізніше двері своєї церкви перед громадою відчинили римо-католики. До 1996 року слово Боже звучало в католицькій церкві», – повідомила пасторка.
За її словами, преподобний Янош Балог написав листа з проханням допомогти в будівництві церкви тодішньому міністру оборони Угорщини Лайошу Фюру. Той посприяв, щоб преподобний зміг виступити на телебаченні та радію в Угорщині й закликати угорців світу об’єднати зусилля для вирішення цього питання. Після тривалого збору коштів, у 1992-му, заклали наріжний камінь під будівництво, а в серпні 1996-го церкву освятили.
Під час урочистого заходу громаду привітали також заступник єпископа Закарпатської реформатської церкви Янош Гейдер, пастори Іштван Надь, Міклош Боднар і Тібор Симкович.
Відбулося відкриття меморіальної дошки декану-пастору Яношу Балогу.
