“Запах суниць”, який розповідає про Патріарха Йосифа Сліпого

Свою розповідь Люба-Ольга Двуліт почала з біографії Йосифа Сліпого. Він народився 17 лютого 1892 р. в селі Заздрість Тернопільської області, був 8 дитиною. Детальніша розповідь була про часи випробувань.

11 квітня 1945 році 6 енкаведистів арештували митрополита Йосифа Сліпого, тодішнього очільника УГКЦ.

“Його повезли до Києва в слідчий ізолятор на той час НКВС. Тримали його там 1 рік 3 місяці. Він сидів в одиночній камері, спав на холодній підлозі. За той час було проведено 52 допити, які зайняли 309 годин 50 хвилин, у тому числі в 14 протоколах допитів не був вказаний час завершення самого допиту. А також було проведено 6 очних ставок. Суд засудив його на 8 років з позбавленням громадянських прав на 3 роки та конфіскацією майна”, — зазначила дослідниця.

17 січня 1953 р., наказом особливої наради видається розпорядження, щоби Йосифа Сліпого не відпускати додому після закінчення терміну, а відправити його в Єнісейський будинок інвалідів у Красноярский край під цілодобовий нагляд КДБ. В цьому будинку проживало 240 осіб. Йосифа Сліпого розмістили в палату №3, де було ще 6 мешканців.

“У будинку інвалідів митрополит не переставав відправляти Служби, сповідати людей, хрестити дітей та давати шлюб. Його постійно викликали і казали, що йому заборонено відправляти Службу, тому що Греко-Католицької Церкви не існує, а такий митрополит, як Йосиф Сліпий, ніде не зареєстрований”, – розповідає Люба-Ольга Двуліт.

Вона пригадує, що її матір писала листи у держоргани, де прохала, щоб стрийка звільнили та щоб він переїхав до неї, адже термін покарання вийшов. Проте, вона отримала відмову.

Завдяки документам з Галузевого державного архіву КДБ, Люба-Ольга Двуліт дізнається, що Міністерство внутрішніх справ заставило Йосифа Сліпого писати автобіографію, яка також є в представленій книзі.

“В 1958 році проводять обшук та арештовують Йосифа Сліпого. Згодом відправляють в Київ, де проводять 91 допит, який тривав 426 годин. В книзі є таблиця скільки, коли та в яких роках були допити”, – розповідає внучата племінниця.

За весь час арешту митрополит листувався з племінницею Марією Наконечною – мамою Люби-Ольги Двуліт.

“1960 року до нас приходить лист, написаний 6 травня, в день святого Юрія, де митрополит пише: Марійко, пишу лист на свято святого Юрія і згадую давні праздники. Подай хто може до мене приїхати. І мама написала, що вона і молодша донька Люба. Подала свої дані і тоді нам стрийко написав, що дозволено 5-ти годинне побачення”.

Люба-Ольга Двуліт з усмішкою на обличчі згадує їхні приготування до довгої подорожі.

“Ми взяли родзинки, сухарі, спекли медівник, запекла м'ясо, взяли якесь масло, мармуляду, мед, чай, каву. Ну і мама це все спакувала. Купили квитки і вирушили до стрийка в Мордовію. 9 липня ми виїхали до Москви. А потім пересіли на потяг до Потьми”, – показує на карті в книзі збережені квитки з подорожі.

Далі вона розповідає, як їх тричі зустрічали військові зі зброєю та перевіряли документи, останній з них привів їх в будинок “Дом приїжджих”.

“Всередині будинку сиділа кремезна кагебістка у військовій формі при зброї. Ми подали всі документи, сказали до кого і чому ми приїхали. Потім вона показала нам наше ліжко і сказала тут є вода якщо хочете (але ми не пили, бо боялись), та додала: а уборная у нас в лєсу.”

Також п. Люба розповідає, що мама підійшла до кагебістки спитати, чи можна вийти в ліс, де неподалік вони побачили галявину. Там стрибав заєць, росла лохина, журавлина, квіти, гриби, і дятел на дереві стукав. А також ціле море суниць і кування зозулі.

Люба-Ольга Двуліт згадує, що вона зупинилася і сказала до зозулі, щоб та накувала скільки років має сидіти їхній стрийко. І тут вона почула: “ку-ку-ку”. Тоді вона сказала мамі, що зозуля накувала три рази, отже, їхньому стрийкові сидіти ще три роки.

Також жінка згадує, як матір запропонувала їй назбирати стрийку суниць:

”Мама скраю, а я хотіла найбільші і бігала по тій галявині і виривала з корінням. Ми нарвали великий оберемок суниць, який мама перев'язала травою”.

Вони дуже переживали, що не побачать стрийка, адже людям перед ними відмовили в побаченні.

“Було маленьке вікно, яке виходило на територію тюрми і ми побачили в'язнів, які сиділи під стіною. Тоді ми сидимо, чекаємо і мама каже: “Дивися Любцю, наш стрийко йде”. І перший раз в житті я побачила стрийка, про якого мама так багато розповідала, про якого ми листи читали, за якого ми молилися до Господа Бога. І бачимо йде стрийко, помалу, в чорному капелюсі, куфайці, ватяних штанах, в кирзових чоботах з паличкою у правій руці, а в лівій пустий мішок. Ми стали і почали плакати. В'язні як побачили, що то йде Сліпий, всі встали, а він їх поблагословив”, – пригадує п. Люба.

“Перше, що зробив стрийко, коли увійшов, це приложив палець до уст, щоб ми мовчали і говорили дуже тихо, адже за нами спостерігають. Ми підбігли, клякнули, він нас поблагословив, мене погладив по голові”, — розповідає внучата племінниця. — “А перше, що він сказав, це запитав як ми доїхали, бо він каже, що весь час молився за нас, щоб ми щасливо добрались”.

Коли Йосиф Сліпий розcтібнув свою куфайку, то вони побачили, що в нього сорочка “латка на латці”.

“Тоді мама обережно запитала: де ті сорочки що ми вам висилали? На що він відповів, що якщо б не віддав ті сорочки, то його б вбили. "Забирали абсолютно все, але часом лишали мені свої старі речі, за що я дякую Господу Богу", — відповідав Патріарх”.

А далі сталось те, що надихнуло Любу-Ольгу Двуліт на назву книги. Мама їй сказала почастувати стрийка суницями.

“Я йому їх піднесла, він взяв, притулив до уст і почав їх нюхати.

— Як вони гарно пахнуть і нагадують мені рідну Заздрість, як я був малим і збирав їх в рідних степах”, — пригадує авторка книги.

Також, пані Люба-Ольга розповіла, що коли вони хотіли поговорити про отців, то мама відірвала папірець, в яке було замотане м'ясо, і хімічним олівцем писала ініціали, а Патріарх з іншої сторони відповідь. Потім, ті листочки вона рвала на шматки і засовувала до рота та йшла у вбиральню, де їх випльовувала.

Книга “Запах суниць” має 6 розділів. Перший з яких присвячений Марії Наконечній. Також вона багата на фотоілюстрації. У ній присутні листи Патріарха до племіниці, спогади Люби-Ольги про ті часи та близько 109 цитат. Чимала кількість інформації була взята з архівів.