Релігієзнавиця пояснила, звідки з’явилася маніпуляція про "російську Церкву-матір"
Релігієзнавиця та ведучий Радіо НВ Дмитро Тузов у програмі "Маніпулятори" аналізували, навіщо перехід від Української Православної Церкви Московського Патріархату до Православної Церкви України називають "рейдерством" та звідки з’явилася маніпуляція про "російську Церкву-матір".
Релігієзнавиця піддала критиці заяви російської пропаганди про "захоплення храмів", коли йдеться про перехід деяких парафій від Української Православної Церкви Московського Патріархату до Православної Церкви України.
Експертка пояснила, що згідно з законодавством України, єдиним власником і розпорядником рухомого та нерухомого майна релігійної громади є сама громада. Храми ж не належать Церквам, адже не мають статусу юридичної особи. Для переходу церкви до ПЦУ потрібне рішення двох третин членів загальних зборів релігійної громади. Водночас навіть зміна юрисдикції не змінює майнових прав. Простіше кажучи, приналежність церкви визначають парафіяни, а не священик.
Релігієзнавиця підтвердила, що конфлікти під час переходу до ПЦУ траплялися, але здебільшого тоді, коли священик не дослухався до своїх вірян. Втім, інколи і позиція громади не була єдиною.
«Бувають такі ситуації, коли громада ділиться навпіл: хтось за перехід, хтось ні. А потрібні дві третини. Ось тоді теж мають місце конфліктні моменти. Все залежить від багатьох інших факторів — до якої Церкви належить адміністрація цього регіону, яка ситуація навколо. Але наголошую: конфліктних ситуацій насправді відсотків 20 реальних із тих 100, які озвучують і намагаються показати як конфліктні», — вважає Богачевська.
Заяви про «рейдерство» — маніпулятивні, продовжила експертка. Водночас, якщо священики вчинятимуть мудро, то конфліктів не виникатиме.
« Яке може бути рейдерство, коли більшість громади вирішує змінити юрисдикцію? Про рейдерство взагалі не може йтися у цьому контексті. <...> Якщо священик виявить мудрість, йому вдається уникнути конфліктних ситуацій. Але якщо виходить, скажімо умовно, „силовий“ сценарій, безумовно, гарячі голови є з двох сторін», — розповіла Богачевська.
Врегульовувати такі конфлікти релігієзнавиця радить мирно і толерантно — домовлятися, проводити служби почергово, будувати інші церкви, шукати інші приміщення. Водночас громаді варто зрозуміти, що це питання геополітики, а не віри, переконана Богачевська:
«Ми повинні з вами чітко розуміти: це не питання віри, це питання політики, це питання ставлення до того конфлікту, який ми маємо на Сході з Російською Федерацією. Це питання, які вже виводять безпосередньо на геополітику. І тут, на жаль, віруючі на місцях іноді не розуміють. <...> Коли матері відправляють своїх дітей на фронт, вони навряд чи підуть до церкви, яка, з іншого боку, благословляє вбивство їхніх дітей. Безумовно це питання політичне, я навіть сказала б геополітичне».
Також релігієзнавиця піддала критиці заяву з боку РПЦ, що вона нібито є "Церквою-матір’ю українського православ’я".
"Хрещення до Києва прийшло зі Вселенського Патріархату і до 2018 року Україна залишалася митрополією Вселенського Патріархату. Московський Патріархат, зловживаючи грамотою 1686 року щодо дозволу на хіротонії над київськими митрополитами, фактично анексував київську митрополію. Однак це не означає, що РПЦ може зватися матір'ю для українського православ’я".
Релігієзнавиця додає, що в історичних питаннях становлення православ’я російська Церква використовує маніпулятивні технології.
«Це набір маніпуляційних стереотипів, які настільки вкоренилися у свідомості величезних мас народу, що коли ти починаєш намагатися апелювати до якихось історичних фактів, а не до інтерпретацій, найчастіше люди не вірять. <...> Київський князь Володимир хрестився (офіційна версія російської православної церкви) у Херсонесі, у місті Корсунь, як його тоді називали. <...> Він отримав хрещення з рук візантійського патріарха. Цей факт не заперечує ніхто, зокрема й РПЦ. То як же вийшло, що Москва, яку побудував київський князь Юрій Долгорукий (теж факт, який ніхто не заперечує) раптом стала церквою-матір'ю щодо Києва?», — розповіла експертка.
Питання Церкви-матері - болюче для Росії, адже історія їхньої віри не здаватиметься такою давньою, зазначає Богачевська:
«Російська Православна Церква тримається за термін Церква-мати. Бо якщо не визнати себе Церквою-матір'ю, то виходить, що московське православ’я автоматично на кілька століть стає молодшим, ніж вони вважають себе насправді. <...> Якщо відновити історичну справедливість, виходить, що це українська історія. А московська історія починається з дати заснування міста Москви. Виходить, що Русь (у тому терміні, у якому розуміють москвичі) хрестили не 988 року, а на кілька століть пізніше. Саме тому така боротьба навколо цієї історії, такі маніпуляції, такі навороти спотворень історичних фактів, підтасовування, забування».
