Релігійні цікавинки подільського "Чайнатауна"

Релігійні цікавинки подільського "Чайнатауна" - фото 1
Якщо колись доведеться їхати трасою Кам’янець-Подільський – Стара Ушиця і дорогою впаде в очі дивний вказівник двома мовами (українською та китайською) – це Китайгород. Вказівний знак – не єдина цікавинка села і єдине, що в ньому є китайського. Як твердять історики, його назва не має нічого спільного з далекою країною. Про цікавинки Китайгорода розповідає наш подільський кореспондент Юлія ЗАВАДСЬКА.

Табличка при в'їзді в КитайгородЯкщо колись доведеться їхати трасою Кам’янець-Подільський – Стара Ушиця і дорогою впаде в очі дивний вказівник двома мовами (українською та китайською) – це Китайгород. Вказівний знак – не єдина цікавинка села і єдине, що в ньому є китайського. Як твердять історики, його назва не має нічого спільного з далекою країною. Про цікавинки Китайгорода розповідає наш подільський кореспондент Юлія ЗАВАДСЬКА.

Вигляд на Дністер і ТовтриКитайгород розташований у надзвичайно гарній місцевості на крутих берегах Дністра і Тернавки, також – це батьківщина Олени Глинської, матері російського царя Івана Грозного. Село славиться декількома архітектурними пам’ятками та незвичайними людьми, що у ньому проживають.Залишки старого палацу Потоцьких

Містечко у 1507 році заснував Андрій Потоцький, з часом його син Станіслав збудував тут родинний замок. Пізніше його постійно перебудовували і звели на цьому місці помістя поміщиків.

З архітектурних пам’яток цілим до наших днів дійшов лише католицький костел Відвідин Єлизавети Пресвятою Дівою Марією, що був побудований у XVIII столітті. За легендою місцевий польський поміщик закохався в українську дівчину та одружився з нею. КостелОдного разу, коли молоде подружжя возилось помістям на фаетоні, коні чогось перелякались і понеслись. Фаетон упав зі скели, коні загинули, а молоді люди вціліли. Тоді поміщик пообіцяв Богородиці на цьому місці побудувати костел, а його дружина, що була православною, попросила побудувати поруч церкву. Так вони і нині стоять поруч – костел і церква.а поруч церква

У радянські часи, коли більшість храмів позакривали, костел служив своєрідним центром духовності подільських католиків. Сюди з’їжджались сотні людей, щоб взяти участь у месах і приступити до Таїнств. Сьогодні в Китайгороді католиків мало, зате сюди часто заглядають туристи, щоб помилуватись красою Подільських Товтр, які увійшли в перелік семи природних чудес України, та заходять у костел, що поєднує планово-об’ємну структуру пізнього Ренесансу з бароковими принципами трактування фасадів.Інтер'єр костелу

При храмі функціонує спільнота „Місія Святого Духа”. У невеличкому будиночку без зручностей цивілізації живе четверо дорослих та одна дитина. Вже 14 років Сергій Шиш разом з дружиною Галиною та Зоя Скубій і її дочка Олена мешкають в Китайгороді. Вони приїхали сюди на запрошення покійного єпископа Яна Ольшанського із Криму, а самі родом із Донецька.

Спільнотні кроликиМешканці з костельного подвір’я радо проведуть для туристів екскурсію, покажуть свою міні-ферму, запросять відвідати християнський магазинчик з товарами власного виробництва та розкажуть оригінальну і для багатьох шокуючу історію свого життя.

„У Католицькій Церкві ми відкрили – що єдність у різноманітті, — розповідає лідер братства „Місія Святого Духа” Сергій Шиш.

Братство, з якого сформувалась спільнота, утворилось у 1983 році в Донецьку. Декілька сімей зібрались разом, щоб нести світу християнське вчення. Їх радикальна постава (адже вони забрали навіть дітей зі шкіл, де пропагували атеїзм) і тверде протиставлення системі викликало переслідування та репресії з боку радянської системи. Всі члени були на обліку в КДБ, їх поміщали у психлікарні, шантажували і забирали дітей, телефони прослуховувались – з усіх боків тиснули, як могли. Сергій двічі сидів у в’язниці…

Спільнота і її друзі сьогодніКоли почалась Перебудова, об’єднання стало відоме на Заході: Сергія внесли у список в’язнів совісті, із-за кордону почали приходити посилки та листи. Тоді члени спільноти відчули перемогу, але також почали думати про подальший шлях. Раніше вони всі разом жили по черзі у когось на квартирі, а тепер вирішили продати все майно і йти проголошувати Добру Новину світу. „Ми сприйняли буквально слова Христа, які Він сказав юнакові, — розповідає Сергій Шиш, — Ми не кажемо, що так повинні робити всі християни, але ми запрагнули цієї висоти: продати все і роздати вбогим, ми хотіли радикалізму”.

Три рази спільнота виїжджала на декілька місяців з наметами у ліс – так у найпростіших умовах вони готувалися до своєї місії. Коли вдалось протриматись до першого снігу, члени братства (16 чоловік) вирішили, що готові. Вони продали квартири, купили спорядження для місіонерської станції і найняли автобус до Ялти. Серед безлічі пригод, що їх там чекали, в Криму вони познайомились з католицьким священиком-домініканином о. Ришардом Босаковським. Завдяки цьому знайомству спільнота увійшла в Католицьку Церкву, разом з ними в РКЦ тоді перейшло багато ялтинських протестантів.

На своєрідну релігійну цікавинку приїжджало подивитися багато людей, також і єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії, до якої колись належав Крим, Ян Ольшанський.

„Ми сказали єпископу Яну, що прийшли в Церкву і не підемо звідси, навіть, якщо Ви нас будете виганяти. Його це дуже вразило і коли у нас почались проблеми з владою через прописку, він запросив нас у Кам’янець-Подільський. Це було у 1994 році”, — розповідає Сергій.

В середині костелу каплиця новомученика Католицької Церкви св. Максиміліана Колбе, який загинув у концтаборі Освенцім в серпні 1941 рокуСпільноті запропонували осісти у Китайгороді, перейняти дещо запустілий костел. З часом у ній залишилось четверо людей, а решта роз’їхались по світі.

„Місія Святого Духа” проголошує Євангелію і живе за рахунок пожертв. „Ми йдемо у світ і розповідаємо багатим людям про Бога. Пропонуємо їм свого роду конвертацію валюти: вони допомагають потребуючим і цим заробляють собі скарби на Небі, — розповідає Сергій — Ми проповідуємо Євангеліє і відкриваємо свої потреби. Наприклад, ми не можемо заробити на дрова та вугілля, і щороку нам хтось допомагає. Ми не просто просимо — для нас важливо, чи людина вірить. Якщо бачимо, що хтось дає неохоче, то не беремо. Наша основна задача – бути свідками. Ми залишили домівки заради Христа”.

Лідер спільноти Сергій Шиш разом з дружиною благословляє в костелі дітей на подружжя„Ці люди є знаком для світу, їх стиль життя дуже дивний і оригінальний”, — розповідає о. Павло Гончарук, директор благодійної організації Caritas-Spes Кам’янець-Подільської дієцезії, яка співпрацює з „Місією Святого Духа” вже три роки. — „Вони пізнали Бога, терпіли за це. Вони, повні запалу, дослівно сприйняли слова зі Святого Письма: все продали і пішли жебракувати. Церква не вимагає такого від своїх вірних. Але вони в процесі пізнання Церкви. І що головне – вони щирі. Коли вони жебрали, приходили також до нас, ми дали кошти на закупку інструментів та форми святих, щоб можна було щось заробляти власною працею”.

Сьогодні члени спільноти виготовляють різні вироби з дерева, гіпсу, розписують підсвічники, вишивають скатертини для вівтарів. І як самі кажуть, хочуть працювати для Церкви і з церковними структурами.

Для багатьох залишається незрозумілим, чому люди, які мали нормальний достаток, квартири, освіту, роботу, залишили все, щоб зараз просити на шматок хліба „Христа ради”. І невідомо, що більше вражає приїжджих туристів: краса Подільських Товтр, гарний старовинний храм чи зустріч з дивними людьми, які покинули усе заради Бога…

Світлини:

1. Табличка при в'їзді в Китайгород.
2. Вигляд на Дністер і Товтри.
3. Залишки старого палацу Потоцьких.
4. Костел,
5. а поруч церква.
6. Інтер'єр костелу.
7. Спільнотні кролики.
8. Спільнота і її друзі сьогодні.
9. В середині костелу каплиця новомученика Католицької Церкви св. Максиміліана Колбе, який загинув у концтаборі Освенцім в серпні 1941 року.
10. Лідер спільноти Сергій Шиш разом з дружиною благословляє в костелі дітей на подружжя.