Релігійні мас-медіа в Україні
Тарас АНТОШЕВСЬКИЙ
Україна належить до країн, де християнські традиції та культура впродовж віків відіграють важливу роль. Довгий період атеїстичного комуністичного режиму значно підірвав старі релігійно-соціальні засади суспільства. Проте ще до проголошення незалежності 1991 р. в Україні розпочинається процес релігійно-духовного відродження, який супроводжувався болісним процесом міжконфесійного протистояння. Протягом останнього десятиліття церковне життя в Україні набрало певних обертів, і неабияку роль у цьому відіграли релігійні засоби масової інформації, переважно газети і журнали.
На 2001 рік в Україні нараховувалося понад 200 друкованих видань релігійного характеру, приналежних тій чи іншій конфесії або поза- чи понадконфесійних, які так чи інакше потрапляють до загального реєстру релігійних друкованих видань, тобто таких, які пройшли певну реєстрацію або мають більш-менш масовий характер (тираж від кількох сотень до кількох тисяч екземплярів). До цього необхідно додати незліченну кількість дрібних релігійних видань, переважно парафіяльних газет, тираж яких може обмежуватися кількома десятками або сотнями і вони поширюються в межах однієї парафії. Таким чином можна говорити про доволі чисельну кількість друкованих релігійних видань, які виходять в Україні. Проте кількісний показник ніяк не може замінити якісний.
З усіх діючих конфесій чи не найбільш “газетною” є Українська Православна Церква (Московського патріархату). Крім традиційних єпархіальних видань (Православна газета – центральне видання, Волинь православна, Голос православ’я, Дзвони Волині, Донбасс православный, Летопись православия, Подільські єпархіальні відомості, Православна Житомирщина, Православна Таврія, Православне Полісся, Світло православ’я, Святая Русь, Спасите наши души!, Справедливость, Троїцький вісник, Харковские епархиальные ведомости, Християнська родина), їй також належать різноманітні тематичні (На варті – для військових), молодіжні (Віра і культура) і дитячих газет та журналів, а також видання благочиній та парафій (Вестник Евпаторийского благочиния, Православний благовіст Уманщини). Переважно це місячники або двомісячники. Більшість цих видань є двомовними або російськомовними, проте практично немає власне українською мовою. У них переважають матеріали катехитичного, морального змісту, новини, офіційні документи та пастирські послання. Рідше трапляються дописи на соціальну або політичну тематику. Однак деякі з них (зокрема, Справедливость, Святая Русь) заполітизовані та притримуються великоросійської ідеології. УПЦ(МП) не має власних видань поважного аналітичного характеру, що компенсують православні видання з Росії, які вільно можна купити в церковних крамницях або передплатити в Україні. Багато з видань УПЦ мають електронну пошту і лише деякі – свій веб-сайт. Доволі часто вони надходять із запізненням і невеликими (кілька тисяч екземплярів) накладами.
Українській Православній Церкві Київського Патріархату підпорядковано 20 видань, за її ж повідомленням. Із них належний рівень мають лише два центральні видання – газета Голос православ’я та журнал Інформаційний бюлетень УПЦ КП. Там переважають новини, офіційні матеріали та критичні статті щодо інших конфесій, насамперед УПЦ(МП); також трапляються матеріали соціального змісту. Інформаційний бюлетень складається з офіційних повідомлень, інформації про діяльність Предстоятеля УПЦ КП Патріарха Філарета та дайджесту статтей інших видань. Цікаву газету видає Коломийська єпархія УПЦ КП – Лоза виноградна, в якій чимало матеріалів про життя інших конфесій та статтей православних і католицьких авторів. Голос православ’я виходить двічі на місяць, присутній в Інтернеті і його можна передплатити; інші видання – місячники або дво-тримісячники. Всі газети і журнали україномовні, за винятком Інформаційного бюлетеня, в якому трапляються російськомовні статті, передруковані з інших видань.
Небагато газет і журналів видає Українська Автокефальна Православна Церква. Із найдавніших – Наша віра (Київ) та Успенська вежа (Львів). Перша, яку редагує відомий громадський діяч Євген Сверстюк, належить до найбільш інтелектуальних релігійних видань України; у ній багато культурологічних та соціальних матеріалів, новини з життя УАПЦ та інших Церков. Подібною за змістом є Успенська вежа, орган Львівського ставропігійного братства імені апостола Андрея Первозванного. Серед інших видань – тернопільська єпархіальна Україна православна та видання Золочівського деканату журнал Галичина православна – інформують про єпархіальне життя та містять матеріали катехитично-моралізаторського характеру. УАПЦ непогано представлена в Інтернеті, свої веб-сайти мають Київська патріархія і Харківська єпархія; вони також видають електронні бюлетені новин, які розсилаються для інших ЗМІ та релігійних установ.
Не менш – порівняно до УПЦ(МП) – багатою на власні друковані ЗМІ є Українська Греко-Католицька Церква. Кожна з її єпархій має власне видання (Мета, Нова зоря, Божий сіяч, Джерело життя, Жива вода, Християнський вісник, Благовісник) – місячники, за винятком івано-франківської Нової зорі, яка виходить щотижня і є у всеукраїнській передплаті. Доволі багато також парафіальних видань, які виходять часто неперіодично, накладом від сотні до декількох тисяч і рідко поширюються за межі парафії. УГКЦ належить чи не найбільше молодіжних друкованих видань. На загальноукраїнському рівні виходить газета Вірую – єдина такого високого рівня і характеру молодіжна газета в Україні – двотижневик; велике зацікавлення суспільно-політичною тематикою та богословсько-моральними творами, новини життя Церкви та організації “Українська молодь – Христові”, якій він належить. Свої видання мають комісії у справах молоді у Львові та Івано-Франківську – відповідно, Храм і Світло правди; свої видання мають також деякі молодіжні організації, студенти духовних семінарій, Львівської Богословської Академії – Наша газета, Простір, Надія Церкви, Солідарність. Для своїх парафій газету Дзвіниця видають отці Чину святого Василія Великого із перевагою матеріалів катехитично-повчального, суспільного та історичного змісту. ЧСВВ також видає журнали Місіонар (катехитично-богословський місячник) і Світло (спільне видання разом з українцями діаспори) та науково-культурологічний альманах двомісячник Київська Церква (високий рівень наукових творів з історії Церкви, української культури і богослов’я). Релігійно-суспільною за назвою є двотижнева газета Арка – видання загальноцерковного рівня, має свій веб-сайт. Більшість із названих греко-католицьких видань не мають великих накладів – максимум до 4-5 тисяч примірників. Агенція релігійної інформації видає місячний Бюлетень АРІ з новинами релігійного життя в Україні та світі, насамперед Католицької Церкви.
Менша кількість видань належить Римо-Католицькій Церкві в Україні. Загальноцерковне видання Парафіяльна газета виходить двічі на місяць і поширюється в дієцезіях РКЦ, подаючи новини з життя Католицької Церкви. Як катехитично-формаційний додаток до Парафіяльної газети виходить місячник Проповідник. Кожна з дієцезій має свої видання. Домініканське видавництво “Кайрос” видає також Бюлетень релігійної інформації – дайджест статтей на релігійно-суспільну тематику з українських ЗМІ.
Найбільші наклади серед релігійних видань в Україні належать протестантським Церквам і релігійним організаціям, насамперед харизматичним громадам та релігійним організаціям. На відміну від православних і католицьких видань, у них практично відсутня суспільно-політична тематика, натомість, особливо, знову ж таки в харизматів, багато газетної площі віддано матеріалам про т.зв. навернення до Бога, приватні переживання від спілкування з Богом тощо. Чи не найцікавішою зі всіх протестантських видань та екуменічною за змістом є газета Християнський світ (рос. - Християнский мир) – виходить двічі на місяць і подає інформаційні матеріали з життя різних християнських Церков України та протестантизму в світі, а також аналітичні статті богословсько-катехитичного, суспільного та науково-релігійного характеру. В Україні ще й інші протестантські видання не мають чіткої приналежності до окремої конфесії (Христианство сегодня), але за рівнем вони слабші, ніж Християнський світ.
Серед видань Євангельських християн баптистів варто згадати журнал Євангельська нива і газету Воскресение, а також газету для глухонімих віруючих Голос в пустині. Газети Слово життя і Слово жизни належать однойменній Церкві “Слово життя”. Християни віри євангельської (п’ятдесятники) видають газети Голос надії, Вірую, Світло Воскресіння, журнал Благовісник та інші. Адвенстам сьогомого дня належать квартальний журнал Ознаки часу, газети Путь к истине, Християнин та інші. Багатими на видання є вже вищезгадані харизматичні релігійні організації, наклад яких іноді сягає декілька десятків тисяч екземплярів. У таких газетах містяться виключно проповіді, свідчення віри, зрідка новини – Слово веры, Нова надія, Сходи, Иисус – наша жизнь, Мировая жатва, Мариуполь христианский та інші. Ще однією характерною рисою харизматичних видань, особливо газети Сходи, є відверта зневага до інших конфесій, насамперед т.зв. традиційних, висміювання католицьких та православних звичаїв та обрядів. Українська Лютеранська Церква видає газету Стяг – наповнену переважно пастирсько-катехитичними проповідями та матеріалами на актуальну суспільну тематику. Чимало газет належить різноманітним окремим християнським громадам. Серед них – газета Для тебя, в якій доволі багато інформаційного матеріалу та статей на актуальні суспільні проблеми, а також – Тимофей, Родник, Добрые новости, Путь к жизни.
Загалом християнські ЗМІ представлені в Україні широким спектром різноманітних журналів, газет, бюлетенів. Більшість із них виходить раз на місяць і накладом декілька тисяч (стало нормою для видавців не вказувати наклад). В них переважають катехитично-повчальні, моралізаторські матеріали, проповіді, новини з життя Церкви; лише деякі віддають належну увагу суспільній тематиці.
Найбільш нетерпимими до інших конфесій є видання УПЦ(МП) - багато критики т.зв. “неканонічних” православних та уніатів; УПЦ КП критикує переважно УПЦ(МП) за промосковську позицію, а деякі харизматичні переважно зневажливо ставляться до традиційних Церков. Рідше нетолерантність трапляється у часописах УАПЦ і УГКЦ – переважно також щодо УПЦ(МП). Практично відсутня критика інших конфесій у виданнях РКЦ, ЄХБ, ХВЄ. Проте часто у газетах чи журналах традиційних Церков можна побачити застереження перед діяльністю сект, новітніх релігійних рухів, сатаністів, особливо це стосується впливу останніх на молодь.
Недостатньо розвинута присутність християнських Церков в Інтернеті, у т.ч. церковних друкованих ЗМІ. Загальним негативним елементом переважної більшості з них є нерегулярне оновлення. Зі всіх конфесій чи не найкращою за якістю є сторінка Римо-Католицької Церкви, дещо гірша в УПЦ(МП), УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ. Багато друкованих видань не мають навіть eлектронної пошти. Найбільш чисельною є мережа протестантських інтернет-сторінок (РІСУ вдалося нарахувати понад 100). Багато з них зроблено майстерно і на високому технічному рівні. Водночас значна частина з них не регулярно оновлюється, подає мало інформації про будні спільнот. Цікавими є веб-сторінки різних музичних колективів, на яких можна за наявності відповідних комп’ютерних програм прослухати їхню музику. Для зацікавлених у електронному дослідженні Святого Письма можна знайти комп’ютерні програми про Біблію.
Крім християнських видань, в Україні виходить невелика кількість мусульманських та юдейських релігійних видань. Мусульманські ЗМІ працюють насамперед у Криму, на півдні та сході України, а також у Києві – Аль-Баян, Арраид та інші. У них переважають матеріали повчального та обрядового змісту, також містяться новини. Маловідомим є мусульманський інтернет в Україні.
Юдейські національно-релігійні видання найбільш поширені також на півдні та сході України і у Львові – Шаббат, Шомрей шабос, Нэр, Тхия, Хэсэд-Арье, Шабат-Шалом та інші. У них насамперед йдеться про життя юдейських громад, молитовні та богослужебні практики, друкуються матеріали повчального змісту, повністю відсутня суспільна тематика. Вони поширюються у межах юдейських громад і є виключно російськомовними. Юдейські інституції мають близько десятки веб-сторінок, більшість з яких зроблено на дуже високому професійному рівні.
Маловідомими є друковані мас-медіа інших конфесій та релігій. Неперіодично виходять газети неоязичників – Оріана та ін. Мільйонними накладами в Україні поширюються видання організації Свідків Єгови – Пробудись! і Вартова вежа (рос. – Пробудись! і Сторожевая башня), але вони друкуються не в Україні. Представники східніх релігій поширюють, як правило, лише свою літературу. Ефектними є веб-сторінки деяких нових релігійних рухів, зокрема Великого Білого Братства. Крім того, в Україні вільно поширюються іноземні релігійні ЗМІ, насамперед російські православні, які мають також якісну присутність в Інтернеті.
Отже, в Україні серед загалу мас-медіа свою нішу посідають релігійні ЗМІ, які відстоюють позицію своїх Церков та релігійних організацій. Їхній рівень заслуговує кращого, особливо у висвітленні суспільного життя, вчасністю та накладом. Їхній часто не професійний рівень спонукає робити висновки, що Церкви не належно ставляться до друкованих та електронних ЗМІ як засобу релігійно-духовного, пастирського та місіонерського впливу. Чи не найкращими за змістом і формою є видання, в редакціях яких працюють молоді люди, що свідчить про зацікавлення молоді релігійними ЗМІ.
