На черговому засіданні 13 грудня (вівторок) Священний Синод у повному складі розглянув лист вх. № 569/29.09.2022 Сербського патріарха Порфірія, котрим той повідомив, що на виконання одноголосного рішення Священного Архієрейського собору Сербської православної церкви під час святої Архієрейської літургії 5 червня поточного року був вручений Патріарший і Соборний Томос, котрим надається автокефалія Православній церкві в Республіці Північна Македонія, з рекомендацією, щоб питання її офіційної назви було вирішено у братерському діалозі з грекомовними і іншими Помісними православним церквами.

Після проведення голосування

Священний Синод одноголосно постановив

прийняти з духовною радістю даний Сербським патріархатом Томос Церкві в Республіці Північна Македонія. До прийняття Всеправославного рішення з питання назви Православної церкви в Республіці Північна Македонія

Священний Синод додає в Диптих Болгарської православної церкви – Болгарський патріархат для поминання Предстоятелів Помісних православних церков згадку про Предстоятеля Церкви в Республіці Північна Македонія у наступному формулюванні: «Блаженнішого Стефана – Архієпископа Північно-Македонського».

* * *

Коментар

Рішення Болгарської православної церкви щодо Православної церкви в Республіці Північна Македонія викликає здивування, адже Софія вирішила визнати автокефалію Скоп’є до того, як розглянула визнання автокефалії Києва, котре до порядку денного дісталося набагато раніше.

Цей канонічний демарш можна пояснити кількома способами.

1. Болгарська церква на підставі відповідного звернення Північно-Македонської Церкви вважає себе Церквою-Матір’ю для останньої. Саме тому вона так поквапилася із визнанням саме цієї автокефалії.
2. Промосковське лобі в Софії натякає, що умовою визнання Православної церкви України буде виключно отримання нею Томосу від Москви. Для Москви це відкриває можливість, надавши фіктивний Томос про автокефалію своїй філії в Україні, очікувати визнання цього акту з боку Болгарської церкви. З іншого боку, болгари тим самим ніби підкреслюють свою зневагу до Томосу ПЦУ.
3. Рішення Синоду було прийнято через три дні після візиту в Софію «міністра закордонних справ РПЦ» митрополита Антонія. Можливо, саме в цьому криється причина, що болгари зробили все за надиктованим сценарієм, направленим на те, щоб максимально принизити рішення Константинополю.

3.1. Вони перейменували Македонську православну церкву – Охридську архієпіскопію (офіційна самоназва цієї Помісної церкви) на Православну церкву в Республіці Північна Македонія.

3.2. Вони перейменували предстоятеля, котрий офіційно іменується «Митрополит Скопський, архієпископ Охридський и Македонський і Першої Юстініани».