У лютому 2021 року РІСУ відзначатиме своє 20-ліття. Це вже серйозний вік, щоби зробити невеликий екскурс у початки нашої історії. А також поділитися думками про наше сьогодення.
Понад 20 років тому стало відомо, що в Україну приїде Папа Іван Павло ІІ. У процесі підготовки до візиту зрозуміли, що світ майже нічого не знає про Україну релігійну. Переважно всі англомовні джерела інформації мали російське походження, а тому і відповідно не з української позиції представляли ситуацію в нашій країні. Звичайно, була титанічна інформаційна праця діаспорних середовищ, але бракувало голосу зі самої України.
Керівництво тоді ще Львівської Богословської Академії (майбутнього УКУ) відчуло потребу заповнити цю нішу. І на цьому етапі в цій історії з’являюся я. Одного зимового вечора мені зателефонував пан Мирослав Маринович і запросив поговорити про серйозну справу. Так я довідався про плани створити інформаційну англомовну агенцію, яка би мала розповідати світу правду про заплутані релігійні справи в Україні (україномовна версія з'явилася пізніше).
А 1 лютого 2001 року відбулася перша зустріч ще тоді мало знайомих мені людей: Джефрі Вилза, віце-ректора ЛБА, який і очолив агенцію, Матвія Матушака, який мав займатися перекладом і написанням новин англійською, Мирослава Мариновича, директора Інституту релігії та суспільства, при якому і мала існувати агенція, Наталі Климовської, керівниці Відділу інформації та зовнішніх зв’язків, і мене, який мав займатися пошуком інформації, написанням текстів та багато чим іншим. Тоді ще навіть не було назви РІСУ - вона виникла на наступній зустрічі у результаті “мозкового штурму” і орієнтування на існуючі подібні інформаційні агенції закордоном. Служба релігійної інформації (первісна назва) еволювала до Релігійно-інформаційної служби України, яка майже однаково звучить українською та англійською: RISU=РІСУ. Назва виглядала дуже серйозно, майже як урядова - так нас багато хто і сприймав.. Щойно згодом ми довідалися, що слово “risu” - це один з відмінків латинського слова “risus”, що означає усмішка. І це напевно також відбилося на нашій діяльності...
Тут я роблю монтаж і відразу переношуся у буремний 2020 рік. Те, що було поміж тим, можна знайти на сайті у наших редакційних новинах та колонці. І головна новина - ми живі. А в часах пандемії це дуже важливо!
На цей рік ми запланували кардинально змінити сайт, починаючи від адреси і закінчують функціоналом. Ми йшли до того кілька років — реєстрували торгову марку, доменне ім’я risu.ua, шукали розробників нового сайту. Далі працювати на старому зі всіх сторін сайті було все важче, а часом страшно, що одного дня хакери його доб’ють. Бо за останні роки ми мали кілька серйозних хакерських атак. З розробниками нового сайту першу зустріч я мав 8 березня. А через три дні почався карантин…
Звичайно, працювати в таких умовах було важко, але виявилася одна перевага: у розробників через карантин відпали клієнти і вони повністю присвятилися нашому сайту. А він, як вони зауважили, виявився не такий вже й простим. Майже 20 років праці, понад 100 тисяч матеріалів, десятки розділів і підроздлів з підпідрозділами та підпідпідрозділами. Як це все не зберегти, якщо читач подекуди шукає саме давні архівні матеріали. І я дякую розробникам з компанії Luxnet, які розуміли і мене, і значення багатства палітри нашого контенту та всю складну структуру порталу. Вдалося витягнути з небуття навіть ті новини, які зникли з онлайну (але були в базі) сайту версії 2009 року або тексти Богословського порталу. Звісно, що пізнання цих глибин та завдання їх повернути в онлайн збільшували і ціну питання — робота над сайтом у квітні була оцінена в еквівалент 14 тисяч доларів + ще 1700 за розробку його дизайну. От саме на це останнє у нас і були кошти. Все решта, тобто ці 14 тисяч USD, ми планували зібрати, навіть не припускаючи тоді (квітень!), що пандемія реально надовше і її наслідки для суспільства будуть настільки критичні. А в травні ми довідалися, що наш багатолітній головний грантодавець Фундація NED припиняє нас фінансувати з 2021 року… (тут іде risu-смайл)
Але у травні все буяє квітом, життя вирує навіть під час карантину, а ще в мене день народження (ще один risu-смайл). І за старою діаспорною традицією, замість (квітів на могилу) подарунків я попросив у соціальних мережах підтримати РІСУ у цей непростий час. За кілька тижнів друзі мої і РІСУ пожертвували близько 37 тисяч грн. І це знову таки дало зрозуміти, що ми не марно робимо новий сайт і що наша діяльність є потрібна.
2 червня за адресою risu.ua запрацював новий портал РІСУ! А далі тривав процес перенесення і структурування матеріалів - аж до середини серпня. А 19 серпня старий портал за адресою risu.org.ua остаточно закрили.
У липні ми запустили на новому сайті збір коштів і за той час зібрали скромну суму 6830 грн (це приблизна ціна 4х гарних статей). Але ми зауважили, що кілька людей стали щомісячними нашими жертводавцями. Ми не будемо називати імена, але дуже приємно бачити серед них відомих науковців, релігійних і громадських діячів.
До 20-ліття редакція РІСУ поставила собі велику мету - створити стабілізаційний фонд, який би дозволив працювати в разі відсутності грантового чи іншого постійного фінансування. Пригадуємо, РІСУ функціонує за кошти грантів і жертводавців, жодна з Церков чи релігійних організацій нас не фінансує — підтримують деякі конкретні особи чи інституції.
Владика Борис Ґудзяк часто повторює: що fundraising - це friendraising! А наш давній приятель Михайло Сало каже, що, звичайно, важливі є спонсори, які дають великі суми раз, але особливо цінні є ті друзі, які дають більші чи менші суми, але роблять це регулярно, краще щомісяця! Тому РІСУ насамперед збирає постійних друзів-читачів-авторів і просто хороших людей, яким не байдуже що відбувається з релігійною журналістикою в Україні та які вважають, що такі проекти, як РІСУ, мають повноцінно діяти та розвиватися.
Наша найперша мета: покрити борг перед розробником сайту (14 тис доларів). Також нам потрібно збирати кошти на щоденну діяльність редакції, гонорарний фонд і розвиток загалом (понад 50 тис доларів на рік).
Тому будемо вдячні за кожну пожертву, за поширення інформації про наші потреби, за залучення більшого числа читачів і меценатів.
Ми віримо, що наших друзів є тисячі і тисячі, як і щоденних наших читачів (зараз це в середньому 5-9 тисяч щоденно)!