Зірка яскрава в небі тривожному

Вість українцю показує кожному:

Мерехтить кажучи: Діва на сіні

Вже оповила Божу дитину!

(Віталія Грицак, 2023)

З появою першої зірки на небі в Україні традиційно починається Різдво. До Святої вечері сідали лише тоді, коли на небі засяє вечірня зоря. Упродовж дня не їли, чекаючи на цей небесний знак.

“Хоч діти вже дуже голодні, все ж вони не відважуються просити у матері їсти. Терплять і крізь вікно пильно дивляться на небо: чи не зійшла вже вечірня зоря, що має сповістити всім людям про велике чудо – народження Сина Божого!”

Олекса Воропай, дослідник народних звичаїв (1913–1989).

Різдвяна зірка – найдавніший і найсвітліший символ свята. За біблійною оповіддю, троє волхвів побачили зорю, що сповістила народження Месії, і вирушили за нею. Замість палацу вони знайшли печеру з Немовлям у яслах і принесли Йому дари.

Зірка стала символом перемоги світла над темрявою, дороговказом і знаком надії, а також обов’язковим атрибутом колядників, які несуть вістку про народження Спасителя.

Перші згадки про спів колядок із зіркою на українських землях датуються 1680 роком (містечко Стара Сіль, Бойківщина). Традиція прийшла з Польщі та Чехії, де хлопчики-христослави в образах Трьох Царів обходили оселі, вітаючи їх господарів з Різдвом. З міст вона поширилася на села. Під зіркою співали як нові тогочасні коляди та різдвяні канти, так і старосвітські іменні колядки.

Вертепна зірка – рукотворний символ віри й світла. Її виготовлення є частиною родинного ритуалу, який передається з покоління в покоління. Зірки зазвичай мають вісім або дванадцять кутів, оздоблюються кольоровими стрічками, промасленим папером, дзвониками, китицями. У центрі прикріплюють образ Різдва або Богородиці з Немовлям. Особливо вишуканими є зірки, які обертаються і світяться зсередини, а центральна частина при цьому залишається нерухомою.

Колядницькі зірки виготовляли по всій Україні – від Карпат до Дону. На Гуцульщині та Бойківщині їх носили на коротенькому держаку, називаючи “вертепом”. На Надсянні зірки могли мати до п’ятдесяти рогів. Художник Володимир Шагала (1919-2001), депортований із села Клоковичі (тепер Польща), зберігаючи традицію надсянських звізд, створив кілька десятків зірок із дерев’яних рейок, соломи та паперу. Найбільша з них має діаметр близько 1,5 метра.

У 2022 році традицію виготовлення різдвяних зірок внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.