Різдвяні пісні, скляні кулі та дивовижна пуансетія: «Йдуть свята» до вашого дому
Андріана Стахів
Попри незмінну любов до зимових свят, чимало традицій досі лишаються для багатьох дітей і дорослих загадковими та не завжди зрозумілими. Але ж як цікаво було б дізнатись, чому ми прикрашаємо ялинку, або хто вигадав скляні ялинкові прикраси, чи коли дарують подарунки в різних країнах світу!
Багато таких незнаних нам фактів описує на сторінках своєї книжки «Йдуть свята. Про Різдво, святого Миколая й новорічні традиції на світі» Моніка Утнік-Стругала. А доповнюють її розповіді вишукані й детальні ілюстрації, які можна розглядати годинами, та дуже вдалі переклади колядок від Маріанни Кіяновської – знаної мисткині слова та лауреатки Шевченківської премії 2020 року.
Окрім захопливих фактів, у «Йдуть свята» можна знайти безліч цілком практичних і корисних порад. Зокрема й про те, що можна робити на зимових святах: чим ласувати, як розважатися, які колядки співати, які фільми дивитися, що читати.
Розповідаючи про традиції святкування Різдва, святого Миколая й Нового року в різних країнах світу, авторка дозволяє читачам побачити в кожному маленькому ритуалі, у кожному звичаї та в кожному герої неймовірну історію, яка повсякчас триває, змінюється та доповнюється цікавими подробицями.
Наприклад, дітям особливо сподобається читати про живий вертеп, шопку, Грінча, Скруджа, особливості створення фільму «Сам удома», або ж про китайський Новий рік чи появу ялинкових іграшок. Та й чи знали ви, що багато символічних для нас святкових пісень насправді створювались зовсім не взимку? І лише згодом стали незамінним атрибутом нашого святкового настрою. До прикладу, популярну «Let it snow» написали посеред спекотного літа, аби хоч у її рядках отримати трохи прохолоди. А написану ще 1934 року пісню «Santa Claus is comin’ to town»заспівали вже понад 200 виконавців.
Авторка багато розповідає про їжу, яку готують на Різдво, особливі народні традиції святкування, дитячі розваги, прикрашання оселі, організацію святкування Різдва й Нового року у великих містах і селах, ділиться текстами святкових привітань і пісень. Ділиться також легендами різдвяних рослин,зокрема, як пуансетія стала символом Різдва й отримала ще й власне окреме свято:
«Колись давно в Мексиці жила бідна дівчина. Коли надійшли свята, вона запрагнула зробити Ісусові якийсь подарунок, а що не мала грошей, то зірвала гілки невідомого куща край дороги, зробила букет і поклала його біля вівтаря в костелі. Як же здивувалися віряни, коли невдовзі букет став червоним. У цьому вбачали диво, а пуансетія перетворилася на символ Різдва».
Але окремої уваги заслуговує оформлення книжки: наче оксамитова на дотик, тверда обкладинка глибокого синього кольору, з органічним переплетенням святкових рослин, персонажів та предметів – не банальна й не перенасичена.
І, звичайно ж, аби повноцінно перейнятися святковим духом книжки, пропонуємо вам прочитати невеличкий уривок із неї – про прикрашання ялинок та появу в наших домівках скляних ялинкових іграшок:
Скляні дива
Ялинка, прикрашена яблуками, горіхами й солодощами, — це було неабищо! Досить руку простягнути — і вже ласуєш! Як сталося, що смачні прикраси поступилися місцем скляним іграшкам?
Німецьке містечко Лауша з давніх-давен славилося скляними виробами. Тут виготовляли віконні шибки, аптекарський посуд, коштовні келихи й прикраси. Проте в середині ХІХ століття справи в місцевій гуті були не надто веселими, а працівники змагалися зі злиднями. Настали різдвяні свята, і дітям, як завжди, хотілося прикрасити свої ялинки яблуками й горіхами. Та небагато батьків могли собі дозволити такі оздоби. І тоді скромний працівник склодувної майстерні Ганс Ґрайнер, який не бажав розчаровувати своїх дітлахів, за допомогою розжареної скляної трубки видмухав скляні фрукти! Радощам не було меж! Дивовижні прикраси на Гансовій ялинці так сподобалися його сусідам, що й вони заходилися видмухувати собі такі. Невдовзі ними зацікавився власник гути — і розгорнулося виробництво. Можна сказати, що Гансові іграшки врятували його від банкрутства. Про скляні ялинкові іграшки заговорили лише через кільканадцять років. Одного разу в крамниці американського бізнесмена Френка Вулворта в Ланкастері (штат Пенсильванія) з’явився комівояжер, який пропонував ялинкові кульки з міста Лауша. Прикраси не сподобалися Вулвортові. Він купив лише кілька, ще й дуже неохоче. Просто, щоб йому дали спокій. Та коли виявилося, що ці іграшки захопили його земляків, бізнесмен почав привозити їх з Німеччини — по 200 тисяч щороку.
А чи знаєте ви, що в різних країнах популярні ялинкові прикраси різної форми? Наприклад, у Німеччині ялинка не обійдеться без іграшки у вигляді огірка, а у Франції — жаби, яку слід поцілувати на щастя перед самим Святвечором.
Перш ніж з’явилися скляні іграшки, ялинку прикрашали переважно ласощами: фруктами, пряниками, марципаном і цукерками в блискучих обгортках. Крім солодощів на деревце чіпляли шишки й волоські горіхи, пофарбовані в золотий колір. З паперу витинали зірки, зі шкаралупок яєць робили янголів і пташок із кругленькими животиками, а із соломи — ялинкові іграшки й декоративні ланцюжки. Цікаво, що різдвяні оздоби витинали навіть з облаток. Роль сучасних гірлянд виконували натомість звичайні воскові свічки, тож доводилося пильнувати, аби котрась не впала й не підпалила ялинку! Деякі прикраси, як-от дощик чи білий «сніжок», яким посипали гілки, чи вату, яка правила за сніг, купували на ярмарку. Та більшість прикрас виготовляли вдома — їх робили діти. Може, і ви спробуєте?
