Російські церкви в Африці: традиційні цінності під ковпаком спецслужб
Дмитро Долматов
«Хочу кожен тиждень публікувати проповіді на мові кірунді. Хочу, щоб бурундійці знали православ’я», — розповідає африканський студент Роман Ежиде. Він живе у Бурунді, що аж на сході Центральної Африки, але вчиться в семінарії в Московській області РФ.
Чи дійшов Роман до такої ідеї самостійно, невідомо. Проте він опублікував у мережі відео, де російськомовна жінка знімає його та ставить йому навідні питання.
Роман Ежиде далеко не перший африканець, який вирішив стати священником РПЦ. Навіть більше, до екзархату переходять і місцеві священнослужителі.
Примітно, що зони впливу російської церкви дуже часто виникають у нестабільних регіонах. Наприклад, та сама Бурунді, у якій хоче проповідувати Роман Ежиде, розташована біля Руанди, Уганди та Демократичної Республіки Конго — у регіоні затяжного військового конфлікту. У всіх цих країнах є від однієї до кількох десятків російських церков.
Також РПЦ діє у Буркіна-Фасо, де владу захопила військова хунта, яку підтримує РФ, та у Центральноафриканській Республіці (ЦАР), де широкий вплив мали найманці ПВК «Вагнер».
Нещодавно, у березні, православні священники освятили в ЦАР техніку місцевої будівельної компанії, яку звинувачують у захопленні землі.
Так, у лютому 2025 року, директор компанії казав, що всі, не згодні з планами забудови, «повинні стати на коліна та прийняти цей проєкт». Залишається загадкою, чи мав він на увазі православні традиції.
Також російська церква проводить в Африці чимало соціальних заходів, вистав та іноземних стажувань для студентів, таких як Роман Ежиде. А втім, це лише публічна діяльність РПЦ.
Хрест замість погонів
«Ми розуміємо, що РПЦ є частиною спецслужб РФ», — каже RFI Українською В'ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.
Пояснюється ця теза самою історією виникнення РПЦ. Вона бере свій початок не в середньовіччі, як часто кажуть у Москві, а з середини минулого століття. Російська релігійна традиція перервалася внаслідок революції 1917 року, і потім структуру будували наново.
«У 1918 році патріархат ліквідували, і фактично Російська Православна Церква припинила своє існування. Вона десь діяла підпільно. Церкву відновили фактично з нуля на вимогу партнерів Сталіна — Черчилля та Рузвельта. Відновили на базі Наркомату внутрішніх справ. (…) Фактично всі священники перед тим, як їх посвячували, давали розписку в КДБ, що якщо будуть якісь питання національної безпеки, вони зобов'язуються повідомити. Тобто фактично в 43-му році РПЦ створювалася на вимогу міжнародних партнерів на базі спецслужб», — розповідає Потапенко.
РПЦ є невіддільною частиною російського уряду. В Африці представники церкви зустрічаються з місцевою владою та влаштовують панахиди за російськими солдатами, загиблими на континенті «за пригнічений народ». Участь у таких заходах, окрім чиновників РФ, беруть також армійці.
Це вкладається у пропагандистську концепцією РФ, згідно з якою Москва «протистоїть західному колоніалізму». І попри те, що Кремль вже 12 років намагається захопити Україну, такі ідеї знаходять відгук в африканців.
«Чому африканські не бачать у цьому протиріччя? Відповідь проста: бо був Радянський Союз, який за його межами називали просто Росією. У роки боротьби за незалежність від британських і французьких колонізаторів, 60-70-ті роки, СРСР надавав матеріальну, військову підтримку дуже багатьом країнам Африки. І в них залишилася досить серйозна група людей, які з вдячністю ставляться до Радянського Союзу, який вони називали тоді Росією. І, відповідно, вони трактують російсько-українську війну як боротьбу з сепаратистами в межах Радянського Союзу. І тому це дуже легко, просто і зрозуміло для будь-якої африканської країни, де уряд ніколи практично не контролює всю територію країни», — пояснює Потапенко.
Слабка конкуренція
Екзархат РПЦ з’явився в Африці відносно недавно — у грудні 2021 року. Відтоді, за даними установи, на континенті відкрили майже 200 церков. У масштабах Африки це небагато. Для прикладу, в Україні станом на 2024 рік працювало близько восьми тисяч церков Московського патріархату.
А втім, є важлива відмінність — в Україні є релігійна конкуренція. Для багатьох африканських країн альтернативою православ’ю залишається іслам, який через дії екстремістських угруповань, зокрема у регіоні Сахель, має не надто привабливий вигляд.
«Період проповідництва в Африці припав на кінець XIX — початок XX століття, коли відбувалася колонізація з боку Франції, Великої Британії. Тобто це було 100 років тому, тоді було інше суспільство, інше інформаційне середовище. Зараз, що у Франції, що у Великій Британії, церква великим авторитетом не користується. У той час як в Росії вона підтримується державою, має стабільне фінансування та підтримку з боку спецслужб. У Росії об'єктивно існує досить консервативний світогляд, традиційні цінності. І це підхід набагато ближчий до людей в Буркіна-Фасо, ЦАР, ніж, наприклад, якихось французьких священників чи британських. Тобто там немає з ким конкурувати», — вважає експерт.
Водночас релігійна експансія РФ в Африці є своєрідною помстою православному світу за томос для України. У 2019 році Константинопольський патріарх узгодив автокефалію нової української церкви. Пізніше її визнав і Олександрійський патріархат. Тобто українській православній церкві офіційно на всіх рівнях дозволили відділитися від Москви.
Російський патріарх Кирило у відповідь розірвав усі відносити з православними колегами. Примітно, що саме Олександрійський патріархат, який підтримав Україну і розізлив Москву, відповідає за всі православні церкви в Африці.
«Відповідно РПЦ бореться з Олександрійським патріархатом, прихожанами якого є православні в Африці. І, таким чином, це продовження російсько-українського церковного протистояння, але вже на африканських теренах», — підсумовує Потапенко.
