Недільне читання Євангелії (Мт. 14, 22-34):

«І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.
А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...
А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!
Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.
А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!...
І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?
Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.
А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!
Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську».

Головні думки:

• Важливість молитви на самоті, за прикладом Ісуса Христа.
• Шукання усамітнення – наближення до Бога.
• Без Ісуса – стихії світу цього руйнують нас. Символіка Церкви – човен.
• Боїмося Бога, бо перебуваємо у темряві.
• Слухання Слова Божого нас внутрішньо зцілює, дарує мир душевний.
• Глибока віра дарує відсутність страху.
• Апостол Петро опанував стихії світу цього.
• Чому важливо навчитись не боятись.
• «Ісусова молитва» в бурхливому морі життя.
• «Господи, вірую! Поможи моєму невірству…»
• Вервиця, чотки – рука Богородиці та Ісуса Христа. Тримаймось і не біймось!