"РПЦ заявами про розкол православ’я, ставить під сумнів власне існування та ідентичність," - Варфоломій I

"РПЦ заявами про розкол православ’я, ставить під сумнів власне існування та ідентичність," - Варфоломій I - фото 1
У православній Церкві немає розколу. Є інший погляд РПЦ на українське питання і розривати євхаристійне єднання через це з боку Московського Патріархату було неправильним. Той, хто так робить, ставить під сумнів власне існування та ідентичність, саму структуру православ’я. Надання автокефалії ПЦУ було не лише еклезіологічно та канонічно правильним, а і єдиним реалістичним розв’язання проблеми розколу в Україні.

Про це сказав Вселенський Патріарх Варфоломій в інтерв’ю італомовному виданню avvenire.it, повідомляє Духовний фронт України.

«У православ’ї немає розколу. Я це сказав і повторюю зараз. З боку Російської Церкви існує інший погляд на українське питання, що виявилося у припиненні спілкування з Церквою-матір’ю Константинополя, а потім з іншими автокефальними Церквами, через рішення Вселенського Патріархату про надання автокефалії до Церкви України».

Вселенський Патріарх зауважив, що розрив євхаристичного єднання збоку РПЦ було «неправильним вчинком сестринської церкви Росії».

«Отже, я наполягаю, в православ’ї немає розколу. Однак, на жаль, теорія “розколу” походить від деяких представників Російської Церкви, які віддаються тривозі, намагаючись виправдати ставлення цієї Церкви до переривання євхаристійного спілкування з будь-якою автокефальною Церквою та будь-яким предстоятелем чи ієрархом, який не погоджується з цим».

«Хто, отже, створює таку атмосферу? З якою метою? Православ’я, попри випадкові проблеми, що виникають між його місцевими автокефальними церквами, попри різні підходи до адміністративних питань, залишається єдиним, оскільки немає догматичних розбіжностей. Зрештою, наша єдність базується на консолідованому догматичному вченні Церкви, яке є вираженням спільної патристичної та синодальної традиції, що динамічно проживається в євхаристійній події», – додав Патріарх Варфоломій.

Вселенський Патріарх Варфоломій зауважив, що в «українському питанні ми зробили те саме, що і в інших випадках надання автокефалії».

«Ми слідували традиції православ’я, встановленій багатовіковою церковною практикою. Константинополь вже надав автокефалію ще дев’яти помісним Церквам до випадку з Україною. Сьогодні, звичайно, деякі в корисливих цілях заперечують цей очевидний факт. Але ті, хто ставить під сумнів права та обов’язки вселенського патріархату, по суті ставлять під сумнів саме їх існування та ідентичність, саму структуру православ’я», – підкреслив святійший владика, натякаючи на Російську Православну Церкву.

«Вселенський Патріархат, як перший Престол Православ’я, маючи концентрований досвід століть, вірний канонічній традиції Православної Церкви, завжди боровся, в рамках своїх обов’язків, для збереження всеправославної єдності. Характерно, що всі нові помісні Церкви до моменту отримання автокефалії були частиною духовної та канонічної юрисдикції Константинопольської Церкви. Проте, зіткнувшись із збереженням єдності єдиної Православної Церкви та реалізацією історичних умов та потреб кожної епохи, Вселенський Патріархат подбав про канонічну поступку статусу самоврядування, щоб ці помісні Церкви могли самостійно регулювати свої справи, але нерозривно були пов’язані з їхньою Церквою-Константинополем. Це трапилось і у випадку з Україною. Якби Москва виявила волю до співпраці, усвідомлюючи виникаючі історичні, соціальні та церковні умови, справа була б вирішена багато років тому. Протягом трьох десятиліть Москва демонстративно сліпа щодо трагічної церковної ситуації в цій країні. Це по суті завадило знайти рішення, щоб Київська митрополія, яку Російська церква викрала у Константинопольської церкви – скориставшись історичними обставинами та ситуаціями, – уникнула контролю Москви», – сказав Патріарх Варфоломій.

«Тому надання Вселенським Патріархатом автокефального статусу Церкві України було не лише еклезіологічно та канонічно правильним, а і єдиним реалістичним розв’язання проблеми. І, звичайно, це не буде, як кажуть деякі, служити політичній доцільності чи навіть геополітичним інтересам. Це був акт відповідальності Матері-Церкви перед мільйонами наших православних братів, які опинились, поза церквою», – підсумував Вселенський Патріарх.