З особистого про слугу Божого Любомира Гузара. Про це я нікому не розповідав.

Він був у приймальній комісії при вступі до Тернопільської семінарії у 1995 році. Всі казали, що він єпископ, але який ще не отримав визнання. Я проходив співбесіду вже після здачі іспитів. Мені було дуже образливо через те, що набравши при вступі чи не найбільше балів з усіх іспитів, мене просто "відсіяли" за станом здоров'я. Я був комісований з армії через бронхіальну астму. А семінаристів в Березовиці набирали для будівництва Зарваниці, а не лише навчання.  Відтак потребували повністю здорових. Про це мені сказала медсестра чи лікар, яка, здається, також входила до приймальної комісії.

Пригадую, як Блаженніший підійшов до мене, коли я був сам і виглядав засмученим, та порадив мені поступати в Рудно, Львівську семінарію. Я ж мав намір вступати до Франківська, але послухав його. Він сказав, що я обов'язково поступлю. Так і сталося.

Його порада і чуйне серце зіграли роль в моєму покликанні. В Рудно я через спорт переборов цю хворобу і зараз би ніхто не подумав, що стан мого здоров'я був перешкодою до вступу в семінарію. Як би склалася моя доля, якби я не навчався у Львові, — мені навіть важко собі уявити.