Андрій Баумейстер в одному зі своїх текстів влучно відзначив, що Путін зламав код західної системи цінностей. Гібридна війна Росії проти України яскраво продемонструвала, що принцип свободи слова західної цивілізації виявився незахищеним від російської пропаганди. Цей принцип передбачає, що учасники діалогу притримуються чесності в своїх повідомленнях. Слухач, який отримує інформацію з двох джерел, як правило, гадає, що правда може бути десь по середині. Проте, коли один з них нагло «врет», то по середині ніякої правди не виявиться. Зрештою, Путіну не йдеться про те, щоб довести аудиторії правду. Його ціллю є радше показати, що правди не має взагалі і ніде: «Нічого правдивого й усе можливе», як назвав свою книгу, присвячену російській пропаганді, Пітер Померанцев. Ціллю є радше створити повний вінегрет в голові читача і відбити в нього будь-яке бажання намагатись знайти «кінці».

Однак використовувати в своїх цілях західні цінності, при цьому не поділяючи їх, здатен не лише пан Путін і його команда. Цим вже не перший рік займається й Московська Патріархія і то на багатьох напрямках. В тому числі й у стосунках із Ватиканом. Російська система здатна, не моргаючи оком, говорити про права людини чи релігійну свободу в бік Заходу, проте ніколи не буде застосовувати цих принципів на «внутрішньому ринку».  Патріарх Кіріл неодноразово критикував західне розуміння прав людини, навіть натякав на те, що вважає їх глобальною єрессю в богословському сенсі. Однак будь-яка зустріч очільників чи представників Московського Патріархату в Україні з посадовцями міжнародних організацій та представників західних урядів не обходиться без скарг на утиски із апеляціями саме до ненависних західних прав і свобод. Такими ж заявами і листами представники Російської Православної Церкви (особливо з України) бомбардують офіси правозахисних організацій і міжнародних інституцій. Головно щодо «українського питання».

Релігійна частина російської гібридної війни поки що опирається саме на галас про утиски. Втеча парафій (як і падіння довіри до цієї інституції в суспільстві в цілому) з Московського Патріархату, на підставі того, що керівництво Московської Патріархії як в Росії, так і в Україні не визнає прямої участі російських спецслужб і військ в провокуванні і підтримці війни на cході, завжди оцінюється представниками Московського Патріархату як утиски їхньої конфесії. Хоч людям, які довго спостерігають за релігійними процесами в Україні, зрозуміло, що в цій ситуації для керівництва тієї ж УПЦ (МП) «чим гірше, тим краще». У Москві, так взагалі, бажали б розгортання в Україні повноцінної релігійної війни. Звісно, що в офіційних коментарях речники УПЦ (МП) стверджують, що вони намагаються говорити із російським керівництвом, щоб зупинити війну, що виступають за територіальну цілісність України… Але проблема якраз в тому, що якби вони це робили публічно, то ніяких претензій в українському суспільстві до них не було б. І парафії не тікали б. В цьому й вся суть – говорити треба публічно. Це могло б, я переконаний, навіть пришвидшити припинення бойових дій на  українському сході. Що ж до територіальної цілісності, то вона потребує деякої конкретизації, бо й пан Путін виступає за «територіальну цілісність» України, якщо хтось забув. Лиш розуміння в нього цієї цілісності специфічне.

Одначе, повертаючись до теми використання західних цінностей в інформаційному окозамилюванні того ж таки Заходу, хотів звернути увагу читачів на діяльність однієї цікавої організації з «штаб-квартирою» (чи радше реєстрацією) в Брюсселі (це Вам не абищо!). Це така собі «Фундація захисту громадських і політичних прав» (Foundation for Protection of Civil and Political Rights). Саме тих прав, які Патріарх Кіріл так любить останнім часом критикувати. ЇЇ діяльність, чи радше імітація діяльності, зосереджується головно навколо бомбардування різноманітних західних інституцій інформацією про «утиски урядом України віруючих УПЦ (МП)» (Protection against Government Pressure on Religion). Ще один напрямок це: захист виборчих і демократичних прав громадян Білорусі (Free and Democratic Elections Rights). Однак на сайті (з промовистим доменом forcivilrights.org) ви не знайдете власне нічого про її діяльність щодо Білорусі (але ж хотілось би!), а лише про Україну. Власне білоруський аспект «діяльності» цієї фейкової організації здає її з головою. На жаль, Ви не знайдете на сайті інформації про те «хто за цим стоїть». Однак мені дещо відомо: повідомлення від цієї організації виходять з підписом реальної людини з середовища УПЦ (МП).  А те, що ініціаторам створення такої «правозахисної» організації спало на думку приплести сюди захист вільних і демократичних виборів у Білорусі, виглядає радше як чорний гумор. Цікаво, чому ця організація не займається захистом релігійної свободи в окупованому Криму? Істинно: нічого правдивого й усе можливе…