На Public Orthodoxy з'явилась моя стаття щодо дискутованих в Україні "церковних" законопроектів. Не буду переповідати увесь лікбез, який подав для англомовних читачів. Зверну увагу лише на останній абзац, який подаю тут в перекладі.

ЦІла стаття є за цим посиланням - THE COMPLEXITY AND DUPLICITY OF DECIPHERING THE NEW UKRAINIAN LAW ON RELIGION 

"Цікаво відзначити, що суперечка довкола законопроекту №4128 пригадує ще один кейс, який мав місце у 1990. Тоді йшлось про врегулювання майнових конфліктів між Українською Греко-Католицькою Церквою та Російською Православною Церквою. Цей випадок по сьогодні є приводом для критики Московською Патріархією діяльності українських греко-католиків на міжнародному рівні, особливо у діалозі з Ватиканом. У 1990 було сформовано Чотиристоронню комісію, яка включала представників УГКЦ, Ватикану, Московської Патріархії та УПЦ (МП). Суть однієї з ключових суперечок зводилась до того, яким чином необхідно розподілити церковне майно. УГКЦ наполягала на поверненні храмів, які були насильно відібрані у неї у 1946 році і передані РПЦ. Натомість представники Московського Патріархату відмовлялись вести перемовини з УГКЦ як інституцією, яка могла б претендувати на втрачене майно, а наполягала на тому, що долю храмових споруд повинні вирішувати самі громади на місцевому рівні. Тобто, що на майно можуть претендувати лише окремі громади греко-католиків, але не Церква, як інституція. За такою логікою, де більшість місцевої громади буде за УГКЦ, то храм відійде греко-католикам, а де більшість буде православних храм повинен бути їхнім. Слід сказати, що на той час ще існував Радянський союз і керівництво Патріархії могло розраховувати на допомогу державного адміністративного ресурсу для організації відповідних паралельних до греко-католицьких громад. Оскільки РПЦ також наполягала на передачу їй тих храмів, які греко-католики собі на той час вже повернули, а також не бажала визнавати УГКЦ як окреме екклезіальне тіло, представники УГКЦ покинули роботу цієї Комісії.  Якщо порівняти сучасну ситуацію з тією, яка була у 90-х, то не важко не помітити, що сьогодні керівництво Московської Патріархії виступає якраз проти такого принципу приналежності храмових споруд, яку вони самі ж прагнули застосувати до врегулювання конфліктів із греко-католиками у 1990. Як кажуть в Україні: «Якщо курка біжить в мій город, це є добре. Якщо ж до сусіда це погано»… Sapienti sat".

"