Ранні християни відмовлялися від дорогих страв між іншим для того, щоб заощаджені кошти передати бідним у формі милостині. Не купуючи м'яса, можна було заощадити значну суму, таким чином піст мав теж практичний вимір любові ближнього, особливо того, який в потребі. Здається такий практичний вимір посту є найкращою формою солідарності зі страждаючим і потребуючим Христом, згідно з Його словами: «Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли» (Мт 25, 35-36).

 

Піст – це форма аскетизму, яка присутня майже у кожній світовій релігії. Християнство перейняло цю форму від юдаїзму, що бачимо на прикладі Ісуса Христа, який часто постився. Грецьке слово «аскезіс» означає «атлетична вправа», «тренування», а первісно це взагалі означало «обробка грубого матеріалу». Піст, отже, є однією з таких форм духовної «обробки» людини, яку вона застосовує по відношенню до себе, щоб створити більш шляхетним свого духа. Іншими словами, піст – це «духовні вправи», ціллю яких є впорядкування своїх схильностей і розкриття духовного потенціалу, перш за все – відкриття себе на Божу діяльність.

У Старому Завіті піст був знаком покути. В історії християнстві пости практикувалися, щоб поєднатися зі страждаючим Христом, а також товаришували молитві, особливо у важливих справах (Дн 13, 2-3). Піст мав місце теж перед прийняттям Таїнства Хрещення. Також у ранньому християнстві піст був стисло пов'язаний з милостинею. Починаючи з ІІІ-го століття, християни постилися, готуючись до свята Пасхи. Взагалі, у ранньому християнстві був лише один обов'язковий піст – Великий, причому він не відразу мав 40 днів, лише набагато менше. Інші пости були довільними.

Потім, під впливом історії Христа на пустелі, коли Він там перебував 40 днів і ночей і постився, поступово сформувалася у християнстві практика 40-денного Великого посту. Відмова від м'ясних страв у період посту в християнстві відома з самого початку. Це відомо з того, що пост зазвичай означав «одне споживання в день на хлібі і воді». Отже, не лише м'ясо там було відсутнє, але і багато інших продуктів. Звичайно, що такий строгий піст був одноденним.

Пізніше, коли Великий піст став 40-денним, можна було споживати інші продукти крім хліба і води, проте відмова від м'яса залишилася. Особливо різні чернечі групи, в рамках духовної дисципліни та покаяння, практикували відмову від м'ясних страв, причому не лише в час посту, але взагалі. Також була відмова в часі посту від вина. М'ясо і вино – це були символи бенкету, радості і гуляння. Не говорячи про те, що в ті часи м'ясо було досить дорогою їжею. Відмова від «бенкетних» страв базувалася, між іншим, на словах Христа: «Чиж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити» (Мт 9, 15).

Трохи пізніше, піст вважався також корисним не лише для душі, але і для тіла, для смирення тілесних похотей чи спокус. Вважалося, що м'ясні страви розпалюють ці похоті, а тому відмова від нього повинна сприяти боротьбі з ними.

Сьогодні часто різні форми відмови від м'яса мають характер культурний чи світопоглядовий: вегетаріанство, солідарність з захистом тварин, солідарність з голодуючими у світі, «екофемінізм», «екологізм» і т. д...

Варто, однак, повернутися до пов'язання посту з милосердям. Ранні християни відмовлялися від дорогих страв між іншим для того, щоб заощаджені кошти передати бідним у формі милостині. Не купуючи м'яса, можна було заощадити значну суму, таким чином піст мав теж практичний вимір любові ближнього, особливо того, який в потребі. Здається такий практичний вимір посту є найкращою формою солідарності зі страждаючим і потребуючим Христом, згідно з Його словами: «Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли» (Мт 25, 35-36).

Варто і сьогодні звернути на це увагу, коли хтось під час посту відмовляється від чогось, в тому теж від м'ясних страв, щоб не просто замінювати їх рівноцінними по ціні «постними» стравами, таким чином практикуючи «мій особистий піст», але перетворювати піст на любов до ближнього, роблячи з нього «наш піст» і справжню солідарність з Христом, Який сьогодні потребує і сьогодні страждає.