Блог Анатолия Бабинского_image

Блог Анатолия Бабинского

Про хибні аналогії

27.05.2015, 22:28
УПЦ (МП) ж якщо використати католицьку аналогію поєднана з Вселенською Церквою не напряму, а через посередника. Тому то паралель з УГКЦ є хибною.

Гадаю, що у дискусії про УПЦ (МП) підпорядкування Москві чи єдність з Москвою слід з'ясувати одну річ - аналогію з УГКЦ. Останні часом, та й раніше, я читав і чув, що представники РПЦ люблять вживати таку аналогію, мовляв, гляньте на греко-католиків, у них же так само як у нас. Насправді не "так само", в цьому аспекті було б хибно накладати православну екклезіологію на католицьку, вони тут докорінно різні. Перш за все ці екклезіології мають свої власні перекоси - католицька в сторону вселенськості, православна в бік помісності. Служіння Папи в Католицькій Церкві має три рівні, місцевий - єпископ Рима. помісний - глава Римо-Католицької (Латинської) Церкви (Папа не є примасом Італії) і вселенський. Згідно з останнім виміром його служіння він є "точкою зборки" цілого католицього світу і УГКЦ перебуває в єдності з ним, саме на цьому рівні - як з вселенським архиєреєм. УГКЦ є в єдності відразу з ним - без посередників.

Що ми маємо у Православній Церкві? Як "досягається" вселенськість? Константинополь не проти, щоб "точкою зборки" був він, хто в єдності з ним, той в єдності з Вселенською Церквою. РПЦ проти такого формату і наголошує на тому, що головне спільне визнання помісними Церквами один одного. Якщо тебе всі визнають, то ти у Вселенській Церкві.

І що виходить? Бути в єдності з кимсь поза власною помісною Церквою (як наприклад УПЦ з МП) логічно б виглядала б у першому випадку. В другому така єдність не потрібна, головне щоб тебе визнавали інші Церкви - власне, хто може тоді пояснити, навіщо УПЦ (МП) повинна підпорядковуватись Москві? Достатньо, щоб її просто визнавали інші Церкви і все, крапка.

Якщо б між УГКЦ і УПЦ (МП) була аналогія, то УПЦ (МП) мала б бути в прямій юридичній єдності з Константинополем, а не з Москвою, бо Контантинополь є (за версією частини православних богословів) "точкою зборки" Вселенської Церкви. Москва ніколи такою точкою не була, хоч і не проти б такого статусу. Аналогія з УГКЦ була б справедливою, якби єдність УГКЦ і Вселенського архиєрея досягалась напр. підпорядкуванням УГКЦ примасу Польщі, а вже через нього була б єдність з Римом. Натомість, як я писав вище, УГКЦ є в єдності з вселенським архиєреєм напряму. УПЦ (МП) ж якщо використати католицьку аналогію поєднана з Вселенською Церквою не напряму, а через посередника. Тому то паралель з УГКЦ є хибною.