До цих слів православних богословів (переклад яких подано нижче) можна додати тільки те, що така парадигма православної теології популярна не тільки в англомовному світі, але й у своїй, дещо примітивнішій формі, залишається дуже популярною в Україні. На гачок, що саме це є "східне богослов'я" попались не тільки парвославні теологи, але й деякі католицькі. З іншого боку, коріння цього явища знаходяться глибше ніж в середовищі російської еміграції вони це привезли вже зі своєї батьківщини.

о. Патрик Генрі Рірдон (Patrick Henry Reardon), православна парафія Всіх святих, Чикаго:  "Те що сьогодні знають про православне богослов'я в англомовному світі є насправді просто фрагментом великої православної картини. Іноді воно починає набирати сектанських рис.

Православна Церква є древнім замком, так би мовити, в якому з приблизно 1920 року використовуються тільки дві або три кімнати. Ці дві-три кімнати були «умебльовані» російською еміграцією в Парижі між двома світовими війнами. Інтер’єр цих кімнат має сильний нео-паламітський і анти-схоластичний вигляд. Він багато в чому залежить від каппадокійців, Максима, та Григорія Палами (які звісно є хорошими людьми). Але все, що зручно не вписується в цю модель, відкидається як західне і навіть неправославне.

Тому, всі зусилля будуть марними, якщо намагатиметесь знайти в цьому богослов'ї місце для будь-якого значного внеску олександрійців, в основному св. Кирила, чи антіохійця Златоуста. Коли цитуються ці автори, то як правило, тільки ті вибрані думки, які можуть бути процитовані в рамках вищеназваної системи.

Тому я стверджую, що будь-яке православне богослов'я, яке так мало черпає з цих двох великих фігур з Антіохії та Олександрії дає нам менше, ніж всю картину.

Крім того, цей популярний нео-паламітський бренд Православ'я, хоча й цитує інколи Дамаскіна, коли це зручно, ніколи справді не переймається його явно схоластичним підходом до богослов'я.

Набагато менше в цій системі використовуються й інші ранні схоластичні богослови, такі як Теодор Студит чи Евфимій Зігабен. Не говориться також про те, що схоластика народилася на Сході, а не на Заході, і що тільки турецька навала зупинила її розквіт на Сході.

З іншого боку не має чіткого визнання, що визначальна структура православної христології була сформульована на Заході ще до Халкідонського собору. Вчення Папи Лева вже дуже ясно проглядається у Августинівські часи. Проте, православні трактати з історії христології регулярно ігнорують Августина.

Августин, як правило, класифікується як схоластик, ким він скоріш за все і не був.

А все західне і схоластичне вважається поганим для цієї системи".

Девід Бентлі Гарт (православний богослов), Scottish Journal of Theology, 60(1): 95-101 (2007): «Я, заперечую проти звинувачення отця Іоанна МакГакіна (православний богослов з США, належить до Румунської Православної Церкви), що моя книга «Краса безкінечного», це не православне богослов'я. Це православне богослов‘я. Правда воно не відноситься до «нео-паламітських» чи неопатристичних книг, які домінували у східному богослов'ї, починаючи з середини минулого століття, коли великий рух «повернення до джерел», який так багато зробив для визначення сучасного православ'я був започаткований. Але православне богослов'я приймало різні форми протягом століть - містичну, схоластичну, містагогійну, ідеалістичну, неопатристичну, навіть «софіологічну» - всі з яких були абсолютно законними вираження розуму Східної Церкви. І чесно кажучи, я думаю, що богословська ідіома до якої православне богослов'я було обмежене за останні п'ятдесят років, або близько того, в значній мірі вичерпала себе і стала нудним повторюванням. Ця парадигма також багато зробила  для того, щоб спотворити православне розуміння традицій Сходу і Заходу».

Джерело: Monks and mermaids