У справжньої релігії теж є самокритика. Сам Христос це показав, критикуючи свою рідну релігію. Лише фанатики безкритично сприймають все і вважають Біблію чи Коран якоюсь прямою вказівкою робити, наприклад, зло іншим, чи черпати звідти «відповіді на все», в той час, коли Біблія дає відповідь на одне єдине питання: як ввійти до Царства Божого?

Так вже є в світі, що дехто з чогось доброго, по своїй гріховності, здатний вивести зло. І тут не те добре винувате. І тим більше не Біблія винувата, що з її приводу вчинено чи не найбільше воєн і конфліктів в історії. Сліпота людська використовувала Слово Боже не на славу Божу, а на задоволення своїх тілесних, гріховних прагнень, на задоволення своєї гордині. Це невпинно породжувало зло.

Запропастити добро і перетворити його в зло не так вже й важко - вистачить дати волю своєму негативу, бути неуком, чи просто перебувати під впливом якоїсь омани чи фантазії щодо навколишньої дійсності. Натомість, навчитися з добра виводити добро – це мистецтво. Це труд і наука, це наполегливість і вимагання від себе, це покора і розсудливість. Врешті, це талант, що має бути примножений, це дар Божий, про який варто невпинно просити Бога.