СБУ зацікавилося фінансуванням Московського Патріархату в Одесі

Як повідомив у мережі Фейсбук народний депутат Віталій Купрій, Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження проти одеської міської ради. Справу внесено до реєстру досудових розслідувань. Серед ознак злочину фігурує порушення ст. 101-2 Кримінального кодексу України «Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України».

Сам Віталій Купрій заявляє, що відправити запит до СБУ його змусив факт фінансування Одеською міськрадою діяльності громади Преображенського собору УПЦ (МП), про що повідомляла місцева депутат Анна Позднякова. РІСУ публікувала результати журналістського розслідування на цю тему.

Нагадаємо, що в проекті бюджету Одеси на 2017 рік було заплановано виділити Преображенському  собору УПЦ (МП) 1 млн 884 тисяч 200 гривень (пункт 123 «Інше» додатку до бюджету). Також 15 березня міськрада ухвалила Постанову про виділення додаткових 325 тис. гривень. Директор департаменту фінансів Одеської міськради Світлана Бедрега заявила, що кошти виділяються за проханням Одеської єпархії та підуть на оплату праці працівників собору та сплату боргів за газ.

Фінансування собору за рахунок платників податків – ідея не нова, адже протягом історії його побудови відбувалися численні непрозорі операції. Так, постановою Кабінету Міністрів 1999 року Спасо-Преображенський собор потрапляє до переліку пам`яток, які планується відновити. Того ж року мерія міста оголосила конкурс на найкращий проект храму. Будівництво почали в лютому 2000 року, а остаточно здали будівлю в експлуатацію в березні 2005. Загальні витрати на будівництво собору склали 32 млн. гривень, а всі затрати на себе взяв тільки-но створений благодійний фонд «Чорноморський православний фонд».

Історія цього фонду починається того ж самого 1999 року. Він офіційно створюється саме для збору пожертв для відновлення собору. Засновниками фонду був тодішній мер Руслан Боделан, архітектор Ірина Опятова, тоді радник губернатора, а сьогодні депутат міськради Василь Ієремія та колишній начальник управління архітектури та містобудування Одеської міської ради Анатолій Мартиненко. Керівником фонду обрали Ієремію.

Цікаво, що при створенні благодійного фонду жодним із засновників не було внесено ні гривні до статутного капіталу. Виникає питання: за рахунок яких коштів фонд здійснював фінансування споруди собору? Місцевий громадський активіст Сергій Сарафанюк на своїй сторінці у Фейсбуці стверджує, що фонд наповнювався добровільно-примусовими пожертвами одеських підприємців. Те ж саме РІСУ повідомили на умовах анонімності деякі інші джерела з Одеси. Без пожертви на фонд підприємець не міг отримати ні дозволу, ні довідки, не приймалися необхідні рішення у владних кабінетах.

Перша служба відбулася в соборі 2002 року, а введено собор в експлуатацію 2005 року. У 2006 році БФ «Чорноморський православний фонд» створює ТОВ «Експлуатаційне підприємство Одеського кафедрального Спасо-Преображенського собору» (ЕПОКСПС) і виводить до нього, в якості статутного капіталу, кошти у розмірі 2 млн 226 тисяч 200 гривень. Через два роки це ТОВ припиняє свою діяльність, оголошуючи правонаступником свого засновника, а вже за рік, у 2009, і сам благодійний фонд припиняє свою діяльність. Тобто фактично відбулася схема виведення і привласнення грошей, після чого фонд закрили.

Сайт собору повідомляв, що «Чорноморський православний фонд» 1 грудня 2009 року реорганізували у благодійний фонд «Опікунська рада Одеського кафедрального Спасо-Преображенського собору». Однак жодних відомостей про таку юридичну особу в державних реєстрах не міститься.

2006 року Одеська міська рада за підписом вже мера Гурвіца ухвалює програму «відтворення одеського кафедрального Спасо-Преображенського собору», яка на цей раз вже передбачала видатки з місцевого бюджету. Відтак вартість дворічних робіт (2007-2008 рр.) вартує 20 млн. 138 тисяч 900 гривен, а за тодішнім валютним курсом це було майже 4 млн. доларів США.

Тут слід пояснити, що скоріш за все ці гроші призначалися на внутрішнє оздоблення храму, оскільки саму будівлю вже було здано в експлуатацію. Цікаво, що тоді ж на адресу Гурвіца було надіслано лист за підписом представників християнських конфесій області з проханням відкласти прийняття рішення для консультацій з координаційною радою релігійно-світського порозуміння, яка діяла при міськраді. Релігійні діячі тоді просили мера рівного відношення до всіх релігійних груп і формування переліку відтворення пам`яток культурної спадщини в незалежності від конфесійних вподобань (лист - арк. 1, 2, 3).

З часом собор добудували та освятили, якраз під це дійство його й передали у власність Одеській єпархії УПЦ (МП). Освячував його особисто Патріарх Кіріл. За «активну участь у відроджені собору» він нагородив Гурвіца орденом Серафіма Саровського II ступеню.

Однак навіть передача у власність Церкви не позбавила місцевий бюджет від фінансового навантаження. Відтак щорічно, починаючи з 2012 року, собору виділялися кошти; за чотири роки «накапало» немало – 4,6 млн. гривень.

Вищезазначені факти напряму не відносяться до фінансування дій, вчинених з метою повалення конституційного ладу, про що йшлося у листі СБУ до депутата Купрія. Однак ця інформація демонструє факт фінансування місцевою владою Одеської єпархії УПЦ (МП). Про дії офіційних представників останньої можна прочитати в публікаціях Інформнапалму. Цікаво, що священики цієї єпархії не тільки проповідували сепаратистські ідеї, але й отримували фінансування з російського Інституту країн СНД, очільником якого є діючий депутат Держдуми Російської Федерації (визнана українською владою нелегітимною) Костянтина Затуліна. Останній на гроші Газпрому систематично вів підривну, антиукраїнську діяльність.

Примітно, що під час нещодавніх подій навколо «церковних законопроектів» саме Одещина виявилася лідером зі збирання підписів громадян проти парламентських ініціатив, критикуючи втручання влади у справи Церкви. Нажаль, аналогічного засудження втручання церковного керівництва у державні справи громадськість не почула.  

Дмитро ГОРЄВОЙ