Що буде з церквами та священниками УПЦ МП, коли закон про її заборону набере чинність
19 жовтня Верховна Рада 267 голосами проголосувала в першому читанні за урядовий законопроєкт №8371 про заборону релігійних організацій, пов'язаних із рф. Відомий волонтер протоієрей УПЦ МП Андрій Пінчук, відсторонений від служіння за свою критику Кирила Гундяєва, пропонує розібратися, що і для кого це означає. Далі - його текст.
Слід зауважити, що з усіх запропонованих релігійних законопроєктів, цей – найкращий і найякісніший. Його підготовкою займалася Державна служба з етнополітики і свободи совісті - ДЕСС (своєрідне міністерство релігій). Головна ідея законопроєкту – це заборона на існування і діяльність в Україні тих релігійних організацій, які афільовані з іншими релігійними організаціями, центр управління яких знаходиться в країні – агресорі. Тобто, в росії. В законопроєкті не прописуються, про які церкви йде мова. Але всім зрозуміло, що мова, перш за все, йде про Українську Православну Церкву московського патріархату (юридична назва - УПЦ). Також в законопроєкті прописано, яким чином і хто буде встановлювати цей порочний зв’язок і підпорядкування українських церков з церквами в росії.
Протоієрей УПЦ Андрій Пінчук
Як будуть з'ясовувати, які релігійні організації пов'язані з росією?
ДЕСС (міністерство релігій) залучає експертів-релігієзнавців і проводить релігієзнавчу експертизу на виявлення зв’язку української церкви з російською. Припустимо, ДЕСС знайшла якусь церкву, яка підпорядкована церкві в росії. Тоді ДЕСС виписує цій церкві припис, де вказує на ті норми в статуті або в інших документах, які церква має змінити, щоб зруйнувати зв’язок з церквою в країні-агресорі.
Церковні організації дуже децентралізовані. Тож ДЕСС буде виписувати приписи всім всеукраїнським і єпархіальним (обласним) управлінням такої церкви. Такий зв’язок (статутний і канонічний) вже встановлений між УПЦ і РПЦ. Тож в УПЦ такі приписи будуть надані київській митрополії та всім єпархіальним управлінням, яких біля 50.
Наприклад, релігійна організація (митрополія, єпархія) вирішила послухати ДЕСС і все змінила, порвала всі зв’язки з РПЦ, про що відправляє у ДЕСС звіт. Тоді «міністерство релігій» закриває справу, а церква починає вважатися такою, що має право на існування в Україні, бо вона не представляє загрози для національної безпеки держави. Прогнозую, що УПЦ на це не піде. Бо, якщо б хотіла, вже давно б це зробила. УПЦ піде іншим шляхом, шляхом створення картинки гонінь на релігійному ґрунті.
Що буде з релігійними організаціями, пов'язаними з росією?
Припустимо, релігійна організація не стала щось робити. Саме таку поведінку експерти зараз очікують від всього керівництва УПЦ. Тоді ДЕСС буде подавати до суду і рішенням суду на основі прийнятого закону закривати кожну юридичну особу окремо: спочатку київську митрополію УПЦ, потім всі 50 єпархіальних (обласних) управлінь УПЦ.
Що буде відбуватися зі звичайними храмами в містах і селах? Все просто. Обов’язок ліквідувати ці храми в кожній області буде покладений на облдержадміністрації, в структурі яких завжди працювали відділи по роботі з релігійними організаціями. На підставі все тієї ж експертизи ці відділи і будуть готувати спочатку приписи. На такі приписи парафії зможуть реагувати кількома способами:
- перейти в ПЦУ (українську церкву);
- переоформити майно храму чи монастиря на якусь ГО чи на фізичну особу (поки депутати голосують в Раді, зараз саме це відбувається по всій Україні);
- чекати манни з неба і нічого не робити, сподіваючись на те, що вищий чинний орган управління УПЦ - синод, більшість якого складають відверто проросійські священнослужителі, подбають про свої храми і духовенство всередині УПЦ. Але це дуже марна надія.
Ті, хто обрав останній варіант і чекав манни, замість неї дочекається позовні заяви проти кожного конкретного храму. Впевнений, що позовні заяви всі будуть виграватися позивачами, тобто – облдержадміністраціями. Бо суди просто будуть виконувати пряму норму закону. На неокупованій території України знаходиться приблизно 6000 храмів і монастирів УПЦ. Всі вони і будуть судами позбавлені своєї реєстрації. Храм чи монастир, який через своє єпархіальне управління пов’язаний з РПЦ та судом позбавлений державної реєстрації, моментально отримає додаткові бонуси до цього рішення суду:
- храм втратить право на оренду землі, і міські, селищні та сільські ради заберуть всі ці церковні землі храмів і монастирів УПЦ;
- таким храмам і монастирям будуть закриті рахунки в банківських установах;
- після позбавлення державної реєстрації такі храми і монастирі побачать на своїй території комунальні служби, які будуть відключати майнові комплекси храмів і монастирів від газу, води та електрики;
- на сьогодні УПЦ на праві оренди належать безліч храмів на територіях лікарень, поліклінік, учбових закладів, музейних комплексів. Всі ці території дуже швидко будуть звільнені від духовенства УПЦ.
Що буде з церковним майном?
Що робитимуть надалі лікарні, поліклініки, учбові заклади, музейні комплекси, обласні, сільські, селищні і міські ради з тим церковним майном, яке вони отримають? Скоріш за все, на правах оренди вони передадуть це майно українській церкві – Православній Церкві України (ПЦУ), яка була відновлена в Україні константинопольським патріархом Варфоломієм у 2018 році. Найближчим часом ми на власні очі будемо спостерігати за кінцем найпотужнішої, найбагатшої і найрозвиненішої недержавної організації України – УПЦ (УПЦ московського патріархату).
Виконання цього закону буде дуже болісним. Бо це торкнеться не тільки будівель і землі. Перш за все, виконання цього закону торкнеться сотень тисяч людських душ. Деякі з них дуже отруєні проросійською та антиукраїнською пропагандою. Але серед цього болота є багато острівків справжнього духовного і євангельського життя та добрих справ на користь переселенців, ЗСУ та інших нужденних. І провина таких церковних громад буде лише в тому, що ними керують купка митрополитів, які продалися Кирилу Гундяєву і кремлю.
Період церковної руїни, яку 30 років сіяли в Україні такі найвищі проросійсько налаштовані священнослужителі УПЦ, добігає свого кінця.
