Щодо моєї «заборони»
Архімандрит Гавриїл Анисимов
Як вже було сказано мною в одному з інтервʼю, керівництво УПЦ — майже повністю копіює всі рішення російської церкви та її очільника. Навіть «час витримки документів в столі» збігається з таймінгом витримки аналогічних документів в мос. патріархії. Для прикладу можна провести паралель заборони архімандрита Кирила Говоруна та моєї заборони.
Відтак, почнемо, хотів би відмітити той не публічний факт, що на минулому тижні я посягнув на святе — звʼязки нашого керівництва з московською патріархією та її представниками.
10 жовтня 2023 року, нашого клірика викликали в благочиння Севастопільського округу, благочинний — прот. Сергій Халюта. Під час бесіди прот. Сергієм та представником фсб (так, не дивуйтеся, такий представник був на цій бесіді) було озвучено "цікаві" тези стосовно нашого монастиря, його переходу в рпц та вирішення цього питання з керівництвом нашої церкви (УПЦ). Цього ж дня, ввечері, клірику нашої обителі було повідомлено про те що 11 жовтня 2023 року в монастир прибуде «комісія» (склад якої невідомо ким погоджений) на чолі з єпископом Бахчисарайським Калініком (Чернишевим), яка мала на меті перевірити стан справ в монастирі (який їм не підпорядковується) та поспілкуватися з насельниками. Про цей інцидент мною був написаний рапорт на імʼя митрополита Онуфрія, як священноархімандрита нашої обителі, до якого був прикріплений рапорт нашого клірика. Реакції — нуль. З текстом цього рапорту можна ознайомитись. (ФОТО 1, 2, 3, 4)
11 жовтня 2023 року, після проведення антиканонічних та диструктивних дій єпископа Калініка мною був надісланий ще один рапорт на імʼя митрополита Онуфрія, який містив в собі пояснення щодо звершення незаконних дій цієї «комісії», до цього рапорту також був прикріплений рапорт клірика обителі. Знову ж таки — реакції не послідувало. (ФОТО 5, 6, 7)
Щоб бути переконаним в тому що Київська митрополія УПЦ — отримала ці документи і вони ніде не «загубилися» я запросив зворотній звʼязок щодо отримання цих рапортів, митрополія доброзичливо відповіла — що отримала. Про що вчора на зустрічі підтвердило оточення митрополита.
Чому я вважаю, що ця заборона не про співслужіння з екзархом? Дуже просто! Відповім питаннями: чому мене не заборонили після першого мого співслужіння в Ставропігії Вселенського Патріархату 24.09.2023? Ба більше того, чому не заборонили після співслужіння з кліриками Вселенської патріархії влітку 2022 року у Римі? Чи заборонять тих хто співслужить/співслужив клірикам Вселенського Патріархату на Афоні та в Греції (особисто знаю таких архієреїв та священників)?
Все набагато простіше ніж всім здається! На сьогоднішній день керівництво УПЦ — не чує і навіть не хоче чути голос та думку свого духовенства, бо вони давно витіснили з поняття Церква — людей. Бо саме людей вони можуть змусити вірити в те що вони кажуть та те що їм кажуть казати. А духовенство вони вже давно винесли за рамки поняття — ЛЮДИ. Саме тому їм не цікава думка — духовенства, тим паче думка в голос. «Думайте на кухні» — ось їх головний меседж, який спритно виконується багатьма священниками («підписантами» в тому числі).
Перші особи УПЦ, по обʼєктивним причинам цілком і повністю втратили адекватний контроль над адміністративним управлінням системи яку вони створили. Це логічне завершення надбудови сімейним підрядом на фундамент, який старанно самі ж руйнували в 2012-2014 роках. Ремонтувати — те що надбудували вони вже не здатні, бо поки не сприймають інформацію про недолугість свого будівництва. Таке собі – Феофанівське барАко.
Саме тому я вважаю що ця заборона — меседж всьому «крилу» проукраїнськи налаштованого духовенства УПЦ, що їхні думки по-перше нікому не цікаві, по-друге є такими які суперечать політиці добровільного замовчування та особистим переконанням керівництва Церкви.
Неодноразово мною, як намісником монастиря доповідалась ситуація щодо справ в обителі, тиску окупаційної влади, спеціальних служб і тд. Як я вже розповідав, відповіді або не було зовсім, або «…действуйте по ситуации…».
Тобто всі дії нашого керівництва підводили нас до того щоб ми з насельниками залишили монастир та пішли по світу в пошуках кращої долі або з фанфарами перейшли до рпц, що звісна річ, ми робити не збиралися. Коли ми почали вдавати дурнів, роблячи вигляд що ми цього не розуміємо – керівництво УПЦ – підвищило ставки, зі мною зустрівся керуючий справами рпц який намагався мені пояснити що питання вже вирішено, а ми в свою чергу вимагали офіційної реакції з Київської митрополії, тому що вже тоді знали що її не буде. Коли терпець увірвався – благочиний Севастопільского округу, вже напряму озвучив нашому клірику повальну для нас інформацію: «Контакты между мной и Киевской митрополией не прерваны, были обсуждения сложившейся ситуации с Блаженнейшим и Управделами УПЦ, поэтому я как благочинный Севастополя, даю Вам последнюю объективную информацию» (ФОТО 3, 4). Тобто, я як намісник обителі – не маю можливості зустрітися з Предстоятелем для розмови та отримання будь-якої інформації, а священик-колаборант з Криму – таку можливість має.
Де заборони колаборантів в рясах? Де засудження кровавого патріарха? Як справи з Кримськими єпархіями? Які межі канонічної території УПЦ? Чи живий митрополит Бердянський Єфрем та чи має він місце служіння після вигнання з Бердянська? Чому Церква галасує за свої права на міжнародній арені з приводу захоплення Храмів на підконтрольній нашій країні території але мовчить з приводу захоплень цілих єпархій на тимчасово окупованих територіях!?
Висновки робіть самі…