Штормове попередження для литовської філії РПЦ
Почалося все 17 березня цього року, коли в Україні вже на повну лютувала російська військова машина. Пресслужба митрополита Віленського та Литовського Інокентія оприлюднила звернення, в якому було сказано, що позиція Православної Церкви в Литві незмінна – «ми рішуче засуджуємо війну Росії проти України і благаємо Бога про її якнайшвидше припинення».
Митрополит також наголосив, що його позиція відрізняється від позиції Московського Патріарха Кирила. «Його політичні висловлювання щодо війни в Україні – це його особиста думка. Ми в Литві з цим не згодні. Ми живемо у вільній, демократичній країні. Литва – це не Росія», – сказав митрополит Віленський та Литовський. Очевидно очільник Литовської Церкви мав на увазі проповідь Кирила, яку той виголосив 9 березня після Літургії у храмі Христа Спасителя, в якій засудив нібито діючі зовнішні сили за спроби поділити російський та український народи.
Тоді Кирил сказав наступне:
«Сьогодні тема, пов'язана з російсько-українськими відносинами, стала частиною великої, або, як зараз кажуть, геополітики, і однією з цілей цієї геополітики є ослаблення Росії, яка стала сильною, реально могутньою країною. Але як же гидко і підло для здійснення цих геополітичних цілей використовувати братній народ, як жахливо нацьковувати цей народ на своїх братів, як жахливо озброювати його для того, щоб він вступив у боротьбу зі своїми однокровними та одновірними братами!»
Одначе вже 4 квітня думки митрополита Інокентія змінили свою полярність. Як пишуть литовські ЗМІ, митрополит привів свою єпархію у відповідність до «генеральної лінії» Московської Патріархії. Підтримка «спеціальної військової операції» є обов'язковою не тільки для священиків, що знаходяться на території РФ, але й для тих, хто перебуває в Євросоюзі. Будь-яка незгода жорстко каратиметься.
Саме тому за наказом з Москви православних священиків Віталіюса Моцкуса, Гінтараса Сунгайлу та Віталіса Даупараса, які критикували вторгнення Росії в Україну та відмовилися від поминання Патріарха Кирила, було відправлено поза штат. Серед покараних навіть секретар єпархії та настоятель Вільнюського кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці.
Це вперше в історії незалежної Литви, коли православне духовенство зазнало таких покарань.
Підтвердженням факту швидкого реагування РПЦ на події у Литовській церкві стало негайне створення Синодом Московської Патріархії нової установи — так званої «Колегії з єпархіальних справ ближнього зарубіжжя». Нагадаю, що в Росії країни колишнього Союзу традиційно називають «ближнім зарубіжжям».
Зрозуміло, що створена структура покликана жорсткіше контролювати Віленську і Литовську єпархію.
Один з відсторонених священників Гінтарас Юргіс Сунгайла підтвердив виданню bernardinai.lt, що разом з о. Віталієм Даупарем отримав прощальні листи від митрополита Інокентія.
«24 лютого розпочалася війна в Україні і з боку нашої церковної влади була певна тиша – всіх священиків просили ніяк не висловлюватися про війну та взагалі про ситуацію в Україні. Так от, тоді, на початку березня, була нарада всіх священнослужителів і я, і не тільки я, а й інші деякі священники подали прохання, що оскільки патріарх Кирил підтримує війну, то ми не можемо його згадувати як «великого господина і отця нашого». І якщо треба буде далі його поминати, то ми згодні піти. Спочатку митрополит (Інокентій – ред.) оприлюднив своє звернення (із засудженням війни – ред.) і пішов на поступки, дозволивши на деяких службах не згадувати патріарха. В принципі, це був такий собі компроміс. А вчора з невідомих причин щось раптово змінилося, і він (митрополит Інокентій – ред.) підписав наші прохання та звільнив нас трьох», – розповідає священник Гінтарас Юргіс Сунгайла. І додає:
«Ми залишаємося священниками, але без права звершувати богослужіння і можливості заробляти. … Перебуваючи на парафії Успіння Божої Матері у Вільнюсі, я не міг згадувати патріарха Кирила на літургії, це проти моєї совісті».
Гінтарас Юргіс Сунгайла додає, що серед незгодних з теперішньою проросійською політикою митрополита Інокентія вже 10 священників з 60 наявних в Литовській Церкві. Інші ж є закінченими москвофілами та прихильниками політики Кремля.
У відповідь на звинувачення відстороненого духовенства митрополит Інокентій поширив звернення, в якому зазначив, що не відмовляється від своєї колишньої позиції щодо російського вторгнення в Україну. Він також заявив, що «вигадки» про роль Православної Церкви в Литві, як знаряддя інших держав (Росії – ред.) , є абсурдними та наголосив, що звільнені священники давно виношували плани переходу до Константинопольського Патріархату.
«Моя позиція, виражена у вищезгаданому зверненні, була, є і буде незмінною, бо вона важлива і не залежить від будь-яких внутрішніх чи зовнішніх обставин», – наголошує митрополит Інокентій.
Він підкреслив, що «нарешті настав час відверто сказати про те, від чого ми поки що утримувалися: у надрах Православної Церкви у Литві сформувалася група священнослужителів, які вже давно виношували плани переходу до Константинопольського Патріархату».
Одначе священики, які покинули Московський патріархат, поширили єдину відповідь на нове звернення митрополита, в якому подали своє бачення інциденту.
Вони пишуть: «По-перше, “групи священнослужителів, які вже давно виношували плани переходу до Константинопольського Патріархату” ніколи не існувало. Сім священнослужителів, які публічно висловили солідарність один з одним, виявили схожість поглядів лише після початку внутрішнього конфлікту в єпархії щодо різних позицій стосовно війни в Україні. Про існування такого конфлікту добре відомо і митрополиту, і вікарному єпископу».
Далі священники стверджують, що серед духовенства єпархії є значна частина духовенства, які підтримують російську агресію щодо України. І цьому є матеріальні докази.
Вкінці свого звернення відлучені священник вважають причиною таких змін у голові митрополита Інокентія зовнішній тиск.
Тим часом зі звільненими православними священниками зустрівся мер Вільнюса Ремігіюс Шімашюс.
«Якщо вони підтвердять, що звільнення було пов'язане з підтримкою України (відмовою молитися за дияволослухняного московського патріарха Кирила), ми допоможемо, чим зможемо, щоб у них було де служити, де святкувати Великдень», – написав Шимашюс у Facebook-акаунті.
Він також зазначив, що слід збагнути, чи справді Литовська Православна Церква, яка належить Московському патріархату, є традиційною релігійною громадою, «чи вона не зовсім традиційна, а нав'язана москалями?». А це може мати для РПЦвЛ серйозні фінансові наслідки. Для вивчення справи мер хоче залучити відомих істориків, тобто береться до справи серйозно.
Згодом під час прес-конференції мер заявив, що діючі в Литві храми «незаконно» належать Литовській православній архиєпархії Московського патріархату. Політик запропонував передати ці храми Константинопольському патріархату, тобто «повернутися до часу до 1686 року». Також він відкрито назвав російську церкву організацією, яка ініціює війну та вбивства мирних мешканців.
Після зустрічі з мером Вільнюся священники повідомили, що починають готувати звернення до Константинопольського патріарха, щоб стати частиною цієї Церкви.
«Зараз ми готуємо звернення. Буде окреме звернення духовенства та національних громад, а також звернення влади на нашу підтримку», – сказав священик Гінтарас Сунгайла.
Позиція мера Вільнюса одразу ж була розкритикована. Литовська архиєпархія назвала його заяви щодо поточної ситуації в Православній Церкві Литви «сміливими». За словами Амвросія, єпископа Тракайського, заяви політика «підживлюють релігійний та етнічний розбрат».
На думку політичного оглядача Костянтина Еггерта, усунення священників показує, що Патріарх Кирил таки знайшов важелі тиску на Литовську Православну Церкву.
«Цілком очевидно, що в Москві в канцелярії Патріарха та й сам Патріарх, бо спілкування з митрополитом – це його рівень, знайшов або якісь слова, або важелі тиску на митрополита, який, звісно тепер виглядає вкрай непереконливо. Адже спочатку він заявив одну позицію, а зараз фактично карає священиків, які цю позицію підтримали», – сказав К. Еггерт в інтерв'ю Радіо ЛРТ.
Новина про відсторонених священиків є шокуючою і виглядає незрозуміло, враховуючи досить «дисидентське» ставлення самого митрополита Інокентія, яке було продемонстровано лише кілька тижнів тому.
Одначе не секрет, що значна частина православного духовенства Литви налаштована проросійськи та виступила проти антивоєнної заяви митрополита Інокентія. Майже всі священики за Патріарха Кирила, за РФ і за війну. При цьому вони розуміють, що публічно виступати із такими заявами у Литві не варто. Однак мовчазну підтримку московська патріархія також цінує.
Важко уявити, яким мав бути тиск на митр. Інокентія, щоб він так жорстко розправився зі священниками, котрі його підтримали. Здавалося, він є цілком самостійною фігурою і може проводити незалежну лінію, особливо зараз, за кілька місяців до виходу на пенсію. На жаль, він цією можливістю скористався не наважився.
Восени Інокентію виповнюється 75 років і він йде на спокій. Його замінить нинішній вікарій – Амвросій, який вихований у повній лояльності до Московської Патріархії.
Мабуть, Моспатріархії важливо, щоб зачистку в єпархії було проведено саме руками митрополита Інокентія.
Одначе вже тепер стає зрозумілим, що у лоні російського православ'я набирає обертів протестний рух. Новим імпульсом для цього стало російське вторгнення в Україну. Думаю, далі буде…
