«Сіре» будівництво в Лаврі
«Сіре» будівництво в Лаврі
Новеньку сіру будівлю із зубчастим дахом намагаються вписати в ансамбль Києво-Печерської лаври, в її архітектурну та законну площину одночасно. Загалом це суперечить закону та здоровому глузду, але на практиці чомусь усе вдається. Експерти стверджують, що нове приміщення, збудоване практично за рік, з’явилося на території святині незаконно, з порушенням низки містобудівних норм, але вдіяти нічого не можуть. Державні органи пасивні в боротьбі за пам’ятку. Можливо, через сильного суперника — Українську православну церкву (Московського патріархату).
Про порушення пам’яткознавці заявляють не один рік, а ситуація залишається без змін. Загалом на території пам’ятки ЮНЕСКО з 1992 року з’явилося 52 об’єкти, частина з яких абсолютно нові, частина — перебудовані, зокрема й пам’ятки національного та місцевого значення.
«ПЕРШЕ СЛОВО — ЗА ДАБІ»
«Двічі за минулий рік виникав скандал навколо незаконного будівництва на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Двічі будівництво зупиняли. Але за ці довгі святкові дні попи таки нахабно спромоглися його завершити, — так археолог Максим ЛЕВАДА описує в «Фейсбук» появу сірої будівлі, однієї з 16 протизаконних споруд. — Тут одразу дві проблеми. Перша — коли держава в особі Міністерства культури почне вимагати дотримання закону? Друга — зрозуміло, що РПЦ розраховує на зміну влади, як на певну індульгенцію. А це вже до Служби безпеки України. Не знаю, що важливіше — боротися проти ворожої церкви чи рятувати пам’ятки, але держава не робить ані того, ані того».
Двічі в Міністерстві культури готували припис до УПЦ (МП) із вимогою припинити незаконне будівництво на території Києво-Печерської лаври. «Увірувавши в свою безкарність, діячі «УПЦ МП» зовсім утратили адекватність й розпочали нове будівництво на території Лаври, яка є об’єктом у списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це не вписується в жодні рамки. Будівництво має бути негайно зупинено, а споруду — демонтовано», — йшлося в одному з таких повідомлень.
Як додав начальник управління охорони культурної спадщини Міністерства культури Олександр ЄПІФАНОВ, щодо цього об’єкта відомство зверталося до Державної архітектурно-будівельної інспекції. «Однак отримали від ДАБІ цікавого листа, що інспектори не знайшли місця розташування цього об’єкта, — продовжує чиновник. — Тепер ми готуємо для них більш детальне роз’яснення, оскільки відповідно до повноважень ДАБІ, це єдиний орган, який може вимагати зупинки будівельних процесів та приведення території до попереднього вигляду. Також сама ДАБІ може виступати в судах. Тому цей процес далі залежить від них. Сьогодні ситуація складається так, що лише Міністерство культури намагається на це вплинути, хоча за законом про містобудівну діяльність перше слово — за ДАБІ».
ДЛЯ РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ З МОНАСТИРЕМ «БРАКУЄ ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ»
У Києво-Печерському історико-культурному заповіднику переконують, що борються з перебудовою Лаври, як можуть, але мають небагато важелів. 2013 року за ініціативою уряду був укладений договір між заповідником і церквою про передачу 79 об’єктів монастирю ув довгострокову та безоплатну оренду. Попри те що умови договору порушуються, адже монастир мав би узгоджувати будь-які перетворення із заповідником, Міністерством культури та ЮНЕСКО, ніхто не ініціює розірвання цієї угоди.
Як додав головний архітектор Києво-Печерського історико-культурного заповідника Яків ДІХТЯР (на фото), бракує політичної волі. Пан Яків показує краєвид із вікна свого кабінету — чергова новобудова, згаданий сірий гуртожиток.
«Позаторік ми зупинили роботи на 111-му корпусі, це приміщення інфекційної лікарні. Церковники починали там реконструкцію, — розповідає головний архітектор заповідника. — Чому так відбувалося? Політика заповідника та політика держави всі ці роки була беззуба. Коли монастир відновив свою діяльність, вони почали з того, що знесли ветхі будівлі, збудовані впродовж радянських часів, зокрема й об’єкти історичні. Потім почалась епоха інтенсивної забудови, об’єкти зносили та будували по-новому. Всі перетворення відбувалися за мовчазної згоди заповідника та влади».
Яків Діхтяр працює в заповіднику з 2016 року. «Наші перші зустрічі з керівництвом монастиря викликали в них шок, адже 25 років вони будували на свій розсуд, — зазначає він. — Тепер треба все це привести у відповідність до законодавства. Я не вважаю за доцільне зберігати ті об’єкти, які повністю збудовані по-новому, навіть якщо вони є в Державному реєстрі нерухомих пам’яток. Адже це пряме ігнорування норм Закону «Про охорону культурної спадщини», намагання вивести об’єкт з-під охорони ЮНЕСКО — що його просто включать у перелік об’єктів, які перебувають під загрозою. Є лише один шлях — змусити монастир працювати відповідно до законодавства. Нові об’єкти вони повинні здати в експлуатацію, а заповідник — прийняти їх на баланс».
Крім цього, 2017 року заповідник ініціював підготовку землевпорядної документації. Маючи на руках проект землеустрою, в монастиря поменшає аргументів зазіхати на захоплення інших ділянок для перебудови.
У ОЧІКУВАННІ ВИСНОВКІВ МІСІЇ ЮНЕСКО
Разом із тим церковники вважають, що нічого не порушують. На каналі YouTube Kievo-Pecherskaya Lavra розміщене відео, де митрополит Павло, намісник Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, пояснює позицію церкви щодо збереження пам’ятки та появи новобудов зокрема. Зацитуємо ключові його тези: «У нас немає нічого нового на території Лаври. Ми відкопуємо фундаменти, робимо розчистку й за літографіями минулого століття відбудовуємо на них корпуси. У нас нічого не перебудовано, ми навіть не руйнуємо фундаменти, ми співпрацюємо з ЮНЕСКО, погоджувальною радою міста Києва, з Мінкультури. Спочатку ми пишемо листа заповіднику, той готує відповідне звернення до Мінкультури, але за чотири роки нам жодна відповідь не прийшла від міністерства. Міністерство закордонних справ повинне писати листи до ЮНЕСКО, але там теж нічого не робили. Ми самі поїхали до ЮНЕСКО й показали план, що маємо ще зробити, тому немає жодного будинку, який не був погоджений із ЮНЕСКО. Усе, що сьогодні говорять, то неправда».
За словами Олександра Єпіфанова, справді, відбудова корпусів на території Лаври ведеться за давніми планами, на колишніх фундаментах. Але скандальний об’єкт з’явився за межами Лаври, на території буферної зони пам’ятки ЮНЕСКО. І ця земля та новобудова жодних погоджень не мають.
«На цьому місці в свій час були певні зблоковані будиночки-вагончики, що слугували приміщеннями для проживання робітників-реставраторів при відбудові Успенського собору. В церкві їх розібрали, і на тому місці, але в більших габаритах, відбудовують приміщення для тимчасового розміщення людей, — коментує Єпіфанов. — Але це все одно — буферна зона, будь-які перетворення тут мають погоджуватися з Мінкультом та ЮНЕСКО, повинні бути всі документи, а в них навіть земля не оформлена, як треба для будівництва».
Між тим, до Києва навідалась Консультативна місія ЮНЕСКО. Її запросило Міністерство культури з іншого приводу — через будівництво пішохідного мосту між Володимирською гіркою та парком «Хрещатий». Крім того, що це об’єкти природно-заповідного фонду, на території яких будувати нічого не можна, це ще й буферна зона Софії Київської та Києво-Печерської лаври, внесених до Списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під одним номером.
Ще одна мета приїзду місії — консультації щодо розширення буферної зони та режиму її використання. До слова, вона має збільшитися з 357 до 476 гектарів. Сьогодні готується відповідна документація для погодження з Київською міською державною адміністрацією. Візит експертів ЮНЕСКО тривав із 8 до 12 травня. «День» стежить за появою офіційних висновків.
Інна Лиховид
Фото Руслана Канюки
