Я монархиня, всього світа пані,

Я цариця всіх країн.

Князі і царі під владою моєю,

Усіх вас я посічу косою своєю.

(Сокиринський вертеп, XVIII ст.)

Серед усіх містичних постатей українського вертепу смерть посідає особливе місце. Сцена між нею та Іродом – кульмінація драми, момент, коли земна тиранія зустрічає небесну справедливість. Серть – втілений наслідок гріхопадіння людини, який ніхто не може оминути.

“Біла костиста”, як іще називають смерть, – перехідна постать між біблійною та побутово-сатиричною частинами вертепу. Ірод, який досі вважав її своїм васалом і знаряддям влади, раптом опиняється у шкурі своїх жертв.

Різдво знаменує початок краху смерти. Бо у світ приходить Той, хто переможе її власною смертю – Бог і людина, Месія й Агнець, Цар царів у яслах на сіні…

Стрій Смерті простий, але промовистий. Це довгий білий або, рідше, чорний балахон, що повністю вкриває фігуру. На ньому також може бути зображений людський череп.

Обличчя приховане білою маскою з великими зубами або густим гримом, який створює враження черепа. У руках – дерев’яна коса, іноді обліплена срібним папером, знак незворотного вироку.