Сьогодні Церква вшановує Йоіла – пророка в тіні та світлі дня Господнього

Для пророків характерним є відмежовувати власні думки від того, що «говорить Господь». На цю фразу часто натрапляємо в їхніх книгах, і вона підсилює те, що йтиме після. «Так говорить Господь…»

Йоіл на початку свого пророцтва залишає короткий автограф: «Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла» (Йоіл 1, 1) і відходить в тінь, залишаючи Бога сам-на-сам зі своїм народом.

В житті пророка читаємо, що він вів свою діяльність в Єрусалимі близько 800 р. до Христа. Натомість біблісти, зауваживши певні історичні особливості в його тексті, датують його пророцтво кінцем IV ст. до Христа. Це був час після повернення з вавилонського полону. Езра та Неємія провели реформу, внаслідок якої священики та книжники очолили державу. До священиків також належить і культ в Єрусалимському храмі. Вони провадять молитву і здійснюють жертвоприношення (саме його різновид «тамід», згаданий у Книзі, притаманний періоду реставрації).

Пророк Йоіл також говорить про повернення «бранців Юди та Єрусалиму» (Йоіл 4, 1), про руїну єрусалимських мурів і Храму, а тему дня Господнього, яку піднімали пророки (Ісая, Амос, Єзекиїл) раніше, розвиває так, що вона майже повністю охоплює його Книгу з чотирьох глав.

Ізраїль через свою невірність часто потрапляє під гніт сусідніх народів. Він очікує дня Господнього, але не завжди правильно його розуміє. Народ хоче бачити Бога, котрий втрутиться в його історію, визволить, потішить, забезпечить достатком, але це – лише одна сторона дня Господнього.

Пророк Амос зосереджується на його протилежній стороні: «Горе вам, що прагнете дня Господнього! Навіщо вам той день Господній? Він – темрява, не світло!» (Ам. 5, 18). Йоіл же намагається подати цілісну картину відвідин Богом свого народу.

Спершу в його пророцтві постають страхітливі картини спустошення сараною квітучої землі (в чому легко можна відгадати і навалу чужинців). Воно перегукується з Амосовим: «День темряви й пітьми, день хмари й густої мряки. Немов зірниця, розкидається по горах народ численний, сильний» (Йоіл 2, 2).

Що це лихоліття означає для Ізраїля? Як Богом вибраному народові зустрічати його? «Великий день Господній і страшний вельми. Хто може його витримати?» (Йоіл 2, 11) – запитує пророк і одразу отримує відповідь від Бога: «Але ще й тепер, - слово Господнє, - поверніться до мене усім вашим серцем, у пості, в плачі й у жалі» (Йоіл 2, 12). Покаяння, навернення, зміна поведінки, виконування Заповідей, піст та літургійна молитва усього народу – те, до чого Господь закликає, відкриваючи страхітливу сторону свого дня.

Але є ще й інша сторона. Якщо народ візьме до уваги лихоліття, яке спіткало його, настане пора радощів. Книга пророка Йоіла на зміну жахливим картинам загарбання та руйнування наводить ідилію достатку. Це благоденство виходить далеко за земні, побутові рамки, адже пророцтво Йоіла містить унікальне послання, яке пізніше апостол Петро цитуватиме в день П`ятидесятниці, підтверджуючи тим самим його здійснення: «А після цього я виллю мій дух на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати…» (Йоіл 3, 1).

Мойсей раніше висловлює бажання: «Ох, коли б то ввесь люд Господній та й зробився пророком! Коли б то Господь зіслав свій дух на них!» (Чис. 11, 29). Йоіл протягом третьої глави свого послання це передбачає як частину дня Господнього. А здійснюється це в Новому Завіті зісланням Святого Духа.

Так виглядає основний напрямок інтерпретації Книги Йоіла в християнстві, що знайшов своє відображення в літургійних текстах на честь пророка. День Господній настає кожного разу, коли Бог, щоб навернути людство, втручається в історію. По-особливому це здійснилося у воплоченні: «Йоіл божественний явно прорік прихід Христа, що прийде і спасе рід людський від ідольської омани» (канон пророка Йоіла на Утрені), у Зісланні Святого Духа на апостолів, а звершиться Парусією.

Якщо цікаво знати ще більше: Міжнародний біблійний коментар. Т. ІІІ. Львів: Свічадо 2019.

Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.