Сьогодні десять років понтифікату Папи Франциска
Про це повідомляє CREDO.
Франциск став 226-м Папою Римським, першим понтифіком-латиноамериканцем. Він здійснив 40 Апостольских візитів, останній - на африканський континент.
Понтифікат Папи Франциска збігся у часі з найдраматичнішими подіями за всю новітню історію України: Революція Гідності й розстріл Небесної Сотні, анексія Криму, початок загарбницької війни, окупація частин Луганщини та Донеччини і, зрештою, повномасштабне збройне вторгнення. За цей час українці побачили багато підтримки з боку Папи — не тільки словом, а й ділом, — але, разом із тим, нам не бракувало приводів для критики.
Пропонуємо пригадати низку знакових жестів Папи Франциска, які стосуються безпосередньо нашої країни.
Акція «Папа для України» та інші благодійні ініціативи
Гуманітарна акція «Папа для України» стала однією з наймасштабніших благодійних акцій Ватикану. Вона розпочалася 2016 року на тлі воєнних дій на Сході України. Відгукнувшись на заклик Папи Франциска, католики Європи зібрали 11 млн євро, спрямованих на допомогу постраждалим від війни, а ще 5 млн євро Папа додав зі свого особистого фонду. Спочатку планувалося, що акція триватиме два роки: 2018 року в Києві підбили підсумки цієї гуманітарної ініціативи; однак на цьому допомога Святого Престолу не завершилася — у 2019 році стало відомо, що акція триватиме й надалі, зосереджуючись насамперед на допомозі дітям. Станом на 2020 рік кількість людей, постраждалих від війни на Сході, які отримали допомогу від Папи, сягнула майже мільйона.
24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Вже 2 березня Папський розподілювач милостині кардинал Конрад Краєвський передав перший гуманітарний вантаж для України від імені Папи Франциска, а 6 березня особисто вирушив до охопленої війною країни разом із кардиналом Черни, очільником Дикастерію служіння цілісному людському розвиткові. З цього моменту кардинал Краєвський став постійним гостем в Україні: він провів тут Великий Тиждень, помолився на місці масових захоронень жертв російських окупантів і потрапив під обстріл, розвозячи гуманітарну допомогу людям у прифронтових зонах.
Останнє Різдво кардинал Краєвський також провів в Україні, приїхавши з вантажем електрогенераторів і термобілизни; це був уже п’ятий його візит за рік повномасштабної війни. Підбиваючи підсумки ініціатив солідарності ватиканського Дикастерію благодійного служіння, він зазначив, що за 11 місяців від початку повномасштабної війни на підтримку українців було зібрано пожертв на 2 млн євро.
«Остполітік» і стосунки з РПЦ
Багато разів Україна почувалася об’єктом, а не суб’єктом у католицько-православному діалозі, а зокрема у стосунках Ватикану з Російською Православною Церквою. Проте зрештою «українське питання» заморозило стосунки Ватикану з РПЦ.
12 лютого 2016 року в Гавані відбулася зустріч між Папою Франциском та російським патріархом Кірілом. Зустріч, що тривала понад дві години, завершилася підписанням спільної Декларації, яка, своєю чергою, викликала нову хвилю неоднозначних реакцій, оскільки в тій частині, що стосується України, викликала більше запитань, ніж давала відповідей. Один із її пунктів, зокрема, містив твердження про конфлікт між католиками і православними та засудження «методу “уніатизму”, притаманного минулому» як такого, що не сприяє відновленню єдності — раніше в РПЦ заявляли, що на заваді зустрічі Папи й патріарха стояли греко-католики.
Коментуючи зміст Декларації, Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, висловився досить різко: «З нашого багаторічного досвіду можна сказати: коли Ватикан і Москва організовують зустрічі або підписують спільні тексти, то нам [УГКЦ] годі очікувати від цього чогось доброго».
Також він зазначив, що підписанти перебували у двох абсолютно різних вимірах і ставили перед собою різні завдання. Багато запитань викликали й ті пункти Декларації, в яких вжито нечіткий термін «збройний конфлікт на Донбасі», який фактично сприяв поширенню російського наративу про «громадянський конфлікт» із невідомими учасниками, а не про відкриту зовнішню агресію РФ із незаконною окупацією територій України. Склалося враження, що Відділ зовнішніх церковних зносин РПЦ скористався некомпетентністю ватиканської сторони у тонкощах питань російської агресії в Україні, щоб використати Декларацію для додаткового просування своїх наративів.
Питання наступної зустрічі Папи Франциска з патріархом Кірілом постало знову на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну. В березні 2022 року стало відомо, що між ними відбулася розмова у відеоформаті, під час якої Папа і патріарх Кіріл погодилися, що «Церква повинна користуватися не мовою політики, а мовою Ісуса».
Втім, у квітні Папа відкликав зустріч із Кірілом у Єрусалимі, заплановану на червень, зазначивши, що, попри «добрі» стосунки з патріархом, «зустріч обох сторін у цей час могла би призвести до численних непорозумінь». Напередодні візиту Папи у Казахстан висловлювалися припущення, що там він може кулуарно зустрітися з Кірілом; однак очільник російського православ’я відмовився від візиту до Астани — натомість Папа зустрівся з «номером два» Московського Патріархату, митрополитом Антонієм. Утім, після цього митрополит назвав контакти між Ватиканом і російською церквою «фактично замороженими».
Присвячення України і Росії Непорочному Серцю Марії
Російсько-українська війна з новою силою сколихнула питання Фатімських об’явлень, під час яких Богородиця закликала до присвячення Росії Її Непорочному Серцю, щоб уникнути великої біди. Конференція єпископів РКЦ в Україні звернулася до Папи Франциска з листом, у якому попросила його присвятити Росію та Україну Непорочному Серцю Марії.
Франциск відгукнувся на цей заклик: 15 березня Маттео Бруні, директор прес-служби Святого Престолу, оголосив, що 25 березня Папа здійснить цей акт присвячення в базиліці святого Петра.
До Акту присвячення долучилися єпископи всього світу, а також, у приватній формі, вислужений Папа Бенедикт XVI. Кардинал Конрад Краєвський, за дорученням Папи Франциска, здійснив Акт присвячення України та Росії Непорочному Серцю Марії безпосередньо у Фатімі.
Хресна Дорога-2022
Попри благі наміри, жести Ватикану не завжди були однозначними.
У квітні 2022 року заголовки не лише релігійних, а й світських медіа облетіла новина, яка стала крижаним душем для українців: українка і росіянка, які разом працюють у госпісі, спільно триматимуть хрест під час 13-го стояння Хресної Дороги в Колізеї. Цей жест міг здаватися символічним та зворушливим у Ватикані, який продовжував транслювати наратив про «братні народи» і «невинних простих росіян»; проте в Україні, яка на той час уже пережила трагедію Маріуполя і звірства окупантів на Київщині, його, м’яко кажучи, не оцінили.
Папа Франциск, як сам зізнався в одному з інтерв’ю, був здивований тим, що українці влаштували скандал; проте спробував дослухатися до цього голосу.
Повторення російських наративів
Ще одним комунікаційним провалом, що викликав бурхливу реакцію як серед високопосадовців, так і серед звичайних українців, стала промова Папи Франциска від 24 серпня 2022 року, в якій він назвав загиблу доньку російського пропагандиста і одного з архітекторів ідеології «русского міра» Дар’ю Дугіну «бідолашною дівчиною» та прирівняв її до «невинних жертв, які платять за війну».
Надзвичайний і Повноважний Посол України при Святому Престолі Андрій Юраш відреагував на ці слова, зазначивши, що не можна говорити в одних і тих же категоріях про агресора та жертву і що Дугіна була аж ніяк не невинною жертвою, а так само однією з ідеологів російського імперіалізму. МЗС України у зв’язку з цими словами викликало Апостольського Нунція.
В МЗС зазначили, що рішення Папи Франциска згадати у контексті російсько-української війни смерть російської громадянки на території Росії, до якої Україна не має жодного відношення, викликає «нерозуміння», і висловили сподівання, що надалі Святий Престол уникатиме несправедливих висловлювань, які викликають розчарування в українському суспільстві.
Cлова Папи прокоментував редакційний директор Дикастерію в справах комунікації Андреа Торньєллі, зазначивши, що «Папа говорив із серцем пастиря, а не політика» і що він «хотів виразити християнське пошанування померлих, а не поранити почуття населення України, яке переживає жахіття війни».
Участь Папи у звільненні полонених
Попри всі зрозумілі емоції українців, варто пам’ятати, що багато добрих справ робиться тихо та без розголосу. 21 вересня 2022 року Україні вдалося повернути з російського полону 215 осіб, 108 із яких — захисники Маріуполя, військовослужбовці полку «Азов». Це був найбільший обмін полоненими з початку повномасштабної війни — і, як повідомлялося, не останню роль у ньому відіграв Папа Франциск, хоча його участь і залишилась у непублічній площині.
Ватиканські дипломатичні канали — не та річ, яку варто недооцінювати у таких питаннях: так, уже наступного дня після початку повномасштабного вторгнення Папа Франциск особисто прибув до посольства Росії при Святому Престолі, де зустрівся з російським послом Авдєєвим. Сам Папа згадав про свою участь у процесі обміну полонених під час зустрічі зі співбратами-єзуїтами у вересні 2022 року — він сказав, що до нього прибув «військовий начальник [очільник ГУР Кирило Буданов], відповідальний за обмін полоненими, з релігійним радником президента Зеленського» і приніс список полонених, яким потрібна була допомога.
Виявляється, Папа спілкувався щодо питань звільнення «азовців» із російським послом, із президентом Туреччини Ердоганом, а також із керівництвом Китаю. Не виключено також, що заплановане на 24 серпня 2022 року судилище над «азовцями», під час якого вони мали сидіти у спеціально споруджених клітках, не відбулося також через особисте втручання Папи Франциска. У травні, коли Маріуполь перебував у російській облозі, понтифік мав зустріч із дружинами бійців полку «Азов», яким пообіцяв «зробити все можливе» для порятунку їхніх чоловіків.
Напередодні Різдва дружина й син захисника «Азовсталі» передали Папі Франциску списки українських полонених із надією, що він зможе посприяти їхньому звільненню.
Візит, який не відбувся
За 10 років понтифікату Папа Франциск так і не відвідав Україну — незважаючи на те, що перше запрошення пролунало вже через два дні після його обрання на Святий Престол. Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук надіслав вітального листа на ім’я Святішого Отця Франциска з нагоди обрання Вселенським Архиєреєм і запросив його відвідати Україну з нагоди 1025-річчя Хрещення України. Відтоді Папу Франциска регулярно запрошували відвідати Україну, і цих голосів побільшало після повномасштабного вторгнення Росії.
Про можливість папського візиту говорив, зокрема, Дмитро Кулеба, очільник Міністерства закордонних справ, який наголосив, що це «не розмови, а офіційне запрошення», а також Посол України у Ватикані Андрій Юраш, який висловив сподівання на якнайшвидший візит після особистого спілкування з Папою та особисто запросив його відвідати Бучу. Президент України Володимир Зеленський також підтвердив, що запрошував Папу в Україну під час особистої розмови, а мер Києва Віталій Кличко запросив його відвідати Київ.
Архієпископ Пол Ґаллагер, очільник ватиканської дипломатії, не раз підкреслював, що Папа обов’язково приїде до Києва і що візит в Україну належить до пріоритетів понтифіка. Сам Папа кілька разів висловлював сподівання на цей візит — втім, утримуючись від конкретики; проте у вересні 2022 року сказав, що лікар поки заборонив йому планувати візит до Києва, і зазначив, що «візит завис». Варто зауважити, що Папа, попри проблеми зі здоров’ям, не скасував ні візиту до Казахстану, ні поїздки до Бахрейну, ні подорожі до Південного Судану й Конго (хоча вона й була перенесена з 2022 на 2023 рік з огляду на самопочуття понтифіка).
Це наводить на думку, що мотиви його утримання від візиту в Україну є радше дипломатичними. Втім, станом на зараз факт залишається фактом: України немає у графіку Папи, попри те, що у квітні він планує відвідати Угорщину, яка межує з нашою країною. У нещодавньому інтерв’ю для аргентинського часопису «La Nación» Папа Франциск сказав, що його візит до Києва можливий лише за умови візиту також і до Москви: «Я готовий поїхати до Києва. Я хочу поїхати до Києва. Але за умови, щоб поїхати і до Москви. Я поїду в обидва місця, або в жодне».
Папа, який підтримує Україну
Зараз українці не мають сумніву в тому, що Франциск підтримує справедливий мир і засуджує російську агресію.
Папа постійно наголошує на своїй єдності з «народом-мучеником», як він називає українців, — зокрема, 6 квітня 2022 року він символічно поцілував український прапор, привезений із Бучі, і поспілкувався з групою дітей-біженців. 28 вересня 2022 року, під час зустрічі з єзуїтами у Казахстані, Франциск наголосив, що вважає вторгнення в Україну «неприпустимою, відразливою, безглуздою, варварською, святотатською агресією», підкресливши, що жертвою є саме Україна, і закликав критиків прочитати всі його вислови стосовно цієї теми, — хоч й вчергове зазначив, що не варто спрощувати розуміння причин конфлікту або вважати, ніби це ковбойський фільм, де є «хороші» й «погані».
Нещодавно, в грудні, Папа закликав світ скромніше відсвяткувати Різдво, а заощадження передати українцям, які страждають від війни. Також він продовжує публічно засвідчувати свою близькість до жертв війни — так, як у випадку з трагедією в Дніпрі.
Напередодні річниці російського вторгнення архієпископ Пол Ґаллагер, очільник ватиканської дипломатії, дав велике інтерв’ю єзуїтському журналу «Америка», в якому наголосив: «Ми [Ватикан] підтримуємо суверенітет і територіальну цілісність України». 24 лютого ц. р., в роковини початку повномасштабної війни, Папа відвідав показ документального фільму про Україну, де поспілкувався з його учасниками і отримав символічні подарунки: прапор, урятований зі знищеного села, пачка солі з останньої партії комбінату «Артемсіль» як символ міці та сліз українців, а також браслет, виготовлений із металу з «Азовсталі».
