Єврейський Великдень — Песах — починають святкувати цьогоріч 22 квітня із заходом сонця. Це свято весни (хаґ га-авів) та свободи, пов’язане з виходом євреїв з Єгипту.
Відзначати його починають напередодні 15 числа місяця Нісана (за єврейським місячним календарем), який припадає на березень-квітень (за Григоріанським календарем). Вважається, що саме в цей день близько 1200 року до нашої ери пророк Мойсей вивів ізраїльтян з Єгипетського царства, звільнивши їх від 400-річного рабства.
Юдеї відзначають Пасху сім днів в Ізраїлі і вісім днів у діаспорі. Закінчення відзначення Песаху цьогоріч припадає на вечір 30 квітня.
Напередодні свята з хати виноситься все, що може забродити — хліб, борошно, дріжджі тощо — хамец. На весь час свята накладається заповідь (міцва) заборони їсти заквашені мучні продукти.
Слово „песах” („пасха”) має два значення: „проходження повз” та „перехід”. Двоїсте й трактування свята. Окрім переходу ізраїльтян, яких вели Бог та Мойсей через Червоне море, пригадується ще одна подія, яка передувала виводу євреїв з Єгипту.
За старозавітним переданням, фараон завзято не дозволяв ізраїльському народові піти – і тоді Господь наслав на Єгипет кари. Остання кара була такою, що одної ночі Господь вразив хлопчиків-первістків у кожній родині єгиптян. Єврейським же родинам перед цією „стратою єгипетською” було велено заколоти по ягняті та кров’ю його помазати двері. Бачачи такий знак, ангел смерті проходив повз будинки юдеїв. Тільки після загибелі єгипетських первістків фараон дозволив євреям залишити Єгипет.
Кульмінаційним моментом святкування єврейського Великодня є вечірня трапеза – Седер ("порядок"), що влаштовується в першу, а у діаспорі і в другу ніч свята. Під час Седеру у визначеній послідовності читають оповідання про виведення з Єгипту.
На столі обов’язково присутні символічні страви. Мацу їдять у пам’ять про те, що під час виведення ізраїльтяни пекли прісні коржі, тому що не могли чекати, поки тісто забродить. Гірка і терта зелень символізує гіркоту єгипетського рабства. А суміш з тертих яблук, фініків, горіхів та вина - кольором нагадує глину, з якої поневолені євреї робили цеглини. Зелень заведено вмочати в солону воду - вона символізує сльози, пролиті ізраїльтянами в Єгипті, і море, яке вони перетнули під час виходу з рабства.
За трапезою випивають чотири келихи червоного вина. За традицією заведено наповняти ще п’ятий келих і залишати його для пророка Іллі, який повернеться на землю, щоб сповістити про настання „дня Господнього, великого і страшного”.
Для Седера використовується найкращий посуд. Тарілки для Песаха вимагали особливої чистоти і дотримання правил Кашруту. Тому у єврейських родинах, як правило, мали окремий посуд – найгарніший і найдорожчий – саме для Песаха.
Однією з обов’язкових умов седера є запрошення до участі в трапезі всіх нужденних, а також тих, хто не може відзначити свято в колі своєї родини. Трапезу закінчують словами вітання: „У майбутньому році – у Єрусалимі!”.