Рабин Йосеф Херсонський: «За один день людина не може стати рабом і не може стати вільною; це — процес…»
Але почнемо зі знайомства.
— Я народився у Дніпрі. У 1991 році сім’я виїхала в Ізраїль, я разом з ними. Мені було 13 років на той час. До того часу ходив в Україні у школу, як усі діти, вивчав українську мову. З дитячих спогадів: євреям дозволяли не вчити українську мову, тому що ми інша нація, а значить, вивчення української не було обов'язковим. Але я пішов до тата запитати про це, а тато відповів: «Ні, вчи». Потім життя склалося так, що перебував у рази більше поза Україною, аніж у ній, тому мова забувається. Хоча все розумію, читаю, а розмовляю все-таки слабо українською.
Тато привів мене у синагогу в Дніпрі, коли мені було 13 років. Мені все дуже сподобалося, я почув, що є такі люди, яких називають пророками, вони особливі, тому що через них Б-г говорить з людьми, образно кажучи. Тобто ці люди мають доступ до істини і можуть передавати її іншим людям. Я захотів стати пророком. Але потім виявилося, що це неможливо, тому що пророцтво закінчилося 2000 років тому.
Те, що я став рабином, — неусвідомлена конверсія дитячої та підліткової мрії. Перша моя рабинська практика була в Україні — я вчився в Одесі у духовного наставника, рабина Одеси. Його ім'я — Ішая Гіссер, зараз він рабин в Єрусалимі. З того часу пізнаю істину і передаю її людям. Не можу сказати, що відчуваю себе українцем, але мені Україна — точно рідна країна, не чужа.
1997 року закінчив рабинську практику в Одесі, потім навчався у Нью-Йорку і служив в армії Ізраїлю. По завершенні вирішив працювати рабином. Я хасид, належу до руху Хабад. У Тель-Авіва я заснував унікальну і першу в історії міста російськомовну громаду Jewish Point. Є багато російськомовних громад і синагог у різних містах, але Тель-Авів — складне місто для релігії, тому що дуже вільне. Але у мене особисто релігія не асоціюється з несвободою. Тому, можливо, мені вдалося залучити тисячі людей і зацікавити їх релігією, як мудрістю і традицією народу, як чимсь хорошим, потрібним і навіть необхідним. Так ми і працюємо. А свобода — ключовий фактор, фундамент.
З 2002 і до 2017 року працював і жив у Москві. За 15 років створив громаду, здійснив багато різних проектів, а потім раптом став — «загрозою безпеки Російської Федерації». ФСБ протягом трьох років мною займалася і в результаті мене буквально видворили з Росії із забороною на в'їзд за нелояльність до того, що відбувається у Росії останніми роками. Як рабин я не можу бути політиком, не займаюся політичною діяльністю. Але мені очевидно здавалося, що те, що відбувається в Росії, — обмеження волі народу, злочини щодо України, — є неправильним. Я не виступав на цю тему як рабин, але моя думка була загальновідомою. Тому я був неблагонадійним іноземцем у Росії. Мені буквально заборонили в'їзд у Росію за статтею «Загроза безпеці Російської Федерації». Я повернувся до Ізраїлю.
— Дорогий рабе, зараз триває місяць Нісан, особливий для євреїв. Чому він такий за єврейським календарем?
— У світі є багато календарів, за якими живуть люди. Ідея календаря – планувати і синхронізувати своє життя з якимись подіями природними (зима, весна, літо, осінь, рух місяця і інше), але головне у календарі – його ідеологія, тому що у календаря є точка літочислення. Для когось народження Ісуса – відправний пункт, для євреїв – створення Світу, для мусульман – ще щось. Існує точка початку року. Точка початку літочислення позначає деяку центральну ідею тих, хто живе за цим календарем, а точка відліку року позначає точку перезапуску нової глави у цьому циклі.
Єврейський календар веде свою точку відліку від створення світу, тому що нам важливо підкреслити синхронізацію зі світом, сотвореним Б-гом, а точка початку року – має свої особливості єврейської традиції. Новий рік у єврейській традиції – це не у сенсі бездіяльно радіти, а свято у сенсі – поставити собі запитання: «Для чого я живу?» З цього запитання може прийти радість, але можуть прийти й різноманітні інші почуття. Все залежить від того, як ти прожив рік і як плануєш прожити наступний.
У євреїв немає розподілу у релігії на релігійних і нерелігійних. Якщо ти єврей – ти всередині. Якщо ти не релігійна людина, то ти все одно свій, не важливо, у що ти віриш. Коли ти повернешся, ти будеш своїм. Не у тому річ, що інших людей вважають гіршими. Будь-яка людина може приєднатися до єврейського народу, але юдаїзм на відміну від християнства – це релігія, у якій заборонене місіонерство. Це національна релігія. Це не тому, що хтось гірший, а хтось ліпший, а тому, що, умовно кажучи, є коти, а є собаки.
Всередині єврейського календаря є декілька точок відліку. Є кілька моментів, коли слід відкривати своє життя заново і запитувати себе: «Для чого я живу?». Є усім відома осіння точка – річниця Створення Світу — Рош га-Шана – людина, яка живе за юдаїзмом, у цей час ставить собі питання: «Яка я людина і для чого я потрібна Б-гу у цьому світі?».
— Україна щороку зустрічає хасидів масово саме на Рош га-Шана…
— Дозвольте не погодитися з вами. Раз на рік приїжджають натовпи хасидів в Умань – це правда, але кожен день кожного року у десятках міст України, де діють синагоги і єврейські громади, вони допомагають євреям і неєвреям, — і це значно важливіший момент у житті країни. Вони не браславські хасиди, а в основному хасиди Хабад чи інших течій.
Місяць Нісан – це внутрішньоєврейська Рош га-Шана – єврейський Новий рік, суть якого – задати собі запитання: «Який я єврей и чи потрібен я Б-гу як єврей?» Якщо восени ми задаємо собі питання «Чи потрібен я Б-гу як людина?», то весною задаємо собі питання «Чи потрібний я Б-гу як єврей?». Єврей відрізняється від інших людей тим, що йому даровано 613 Заповідей Тори. Іншим людям Б-г дав у Торі сім заповідей, вони названі заповідями нащадків Ноя, а євреям дав 613. Згідно з традицією, єврей повинен робити переоблік свого життя і відповідати на запитання: який я єврей і чи потрібен я Б-гу з цією місією у новому році у цьому світі?
— Тобто кожен єврей повинен принаймні ознайомитися з 613 Заповідями…
— Якщо не знайомий, то почати знайомитися. Якщо знайомий — зробити аудит свого життя і відповісти на питання: «Чи усі заповіді я виконую досить добре?»
— Тобто саме у цей час, коли починається єврейський місяць Нісан, таке питання собі повинен задати кожен єврей?
— Так. Ключове число місяця Нісана – 15 день – свято Песах.
— Від початку Нісану всі євреї світу повинні готуватися до Песаху, правильно?
— Я би сказав, що можуть починати готуватися і раніше, якщо хочуть підготуватися добре, можна почати готуватися і пізніше. Але цікаво те, що початок року – не першого числа. Таке буває.
— Що таке Песах?
— Це велике свято, коли ми відзначаємо і святкуємо подію, яка відбулася понад три тисячі років тому – вихід євреїв з Єгипту, з єгипетського рабства. І ми відзначаємо це не як історичну подію, а як щось, що відбувається щороку, тобто це – точка переобліку. Ми вважаємо, що кожного року Б-г посилає людям аналогічні сили і в цьому сенсі єврейський календар – це синхронізація не тільки з природою світу, але ще і синхронізація з Б-гом. Ми очікуємо, щоб кожна людина виходила з Єгипту щороку і звільнялася від того рабства, у якому особисто вона загрузла. Щоб вийшла до Б-га — вивчати Тору і бути євреєм у тій ситуації, в якій вона чи я, Йосеф, як і будь-який інший єврей, перебувають у цьому році. З цим святом пов’язані різні традиції. Є вісім з числа 613 Заповідей, що регламентують це свято.
— Як готуються до Песаху і чи є відмінності святкування в Ізраїлі і у діаспорі?
— Є людське елементарне підготування, тобто люди готуються настроєм своїм зустріти велике свято, купують святкову їжу, святковий одяг, готують подарунки сім’ї, прикрашають дім, щоб все було красиво, запрошують гостей.
У це свято є вісім важливих Заповідей. Я не буду розбирати всі зараз. Лише скажу, що є дуже важлива Заповідь – у першу ніч Песаха – передавати традицію своїм дітям. Це відбувається під час вечері, яка називається Седером. Люди, які мають дітей, збирають їх за столом, щоб передати їм традицію, розповісти їм про вихід з Єгипту, про відродження народу, про роль і місію народу. У кого немає дітей, запрошують тих, хто знає менше, щоб їм передати цю традицію.
У діаспорі, у всіх країнах поза Ізраїлем, це свято триває на один день більше. У діаспорі є два Седери – два вечори для того, щоб передати традицію. У Торі, у П’ятикнижжі ця Заповідь формулюється так: «У День виходу з Єгипту ти розповіси своєму синові все, що там відбувалося». Друга Заповідь з важливих велить у першу ніч, а в діаспорі – у перші дві ночі їсти мацу. Це спеціальний хліб на Песах.
— Усі знають, що маца – бездріжджовий хліб…
— Питання там не в дріжджах, а в тому, щоб тісто не зійшло. Тісто з дріжджами, на заквасці чи без — воно сходить. Його потрібно спекти до того, як воно почало набухати. Це важлива символіка, тому що маца від хліба може не відрізнятися інгредієнтами: і там, і там може бути і борошно, і вода. Відрізняються вони об’ємом. Маца має об’єм, рівний об’єму інгредієнтів, а у хліба об’єм більший, аніж в об’ємі інгредієнтів, тому що тісто зійшло, піднялося, надулося, образно кажучи. Це символічно схоже на людей, котрі люблять «роздувати себе», тобто намагаються зайняти більше місця, аніж насправді собою являють.
Свято Песах нагадує усім нам, що ось так до Б-га не прийдеш. Так Б-г буде в тебе обслуговуючим персоналом. А Він так не готовий. Навпаки – Б-гу люди служать. Тому є Заповідь їсти мацу і Заповідь про виключення хамеца. Тобто їсти все, що виготовлено з борошна, злаків, які контактували з водою, єврею заборонено споживати у Песах. У другу чергу – єврею не можна цим володіти. У єврея не повинно бути хамеца. До Песаха у зв’язку з цим потрібно купити мацу і або спожити, або віддати, або продати, або викинути весь хамец, який єврею належить. Не тільки вдома, а будь-де… Тобто якщо у мене стоїть пляшка доброго віскі в офісі чи у друга, а це моя пляшка, то єврею не можна володіти хамецом, відповідно, потрібно позбутися цього до початку свята.
Звісно, потрібне підготування, щоб нічого не забути і добре підготуватися до Песаху. Це важливо.
— Є визначені страви на Седер, кожна з яких щось символізує?
— Є ціла церемонія. Цій Заповіді вже більше трьох тисяч років – всі церемонії облаштовані за цей час. Інформації є дуже багато про цю церемонію, найкоротша з яких – це маленька, але книжка.
— Може, назвемо обов’язкові страви, а значення їх хто забажає, зможе пошукати в інтернеті?
— Крім маци я назву ще дві страви, решта нехай люди шукають в інтернеті, тому що дуже багато інформації і символіки. Одна із обов’язкових страв на Седер – гіркі трави чи коріння. Використовують на Седері листя салату і корінь хрону. Це такі продукти, які на початку, коли ти їх починаєш жувати, солодкі, а потім, коли розжовуєш, салат стає гірким, а хрін починає душити. На рівні символіки це повинно нагадувати людям про рабство, яке ніколи не приходить зі сьогодні на сьогодні, воно поступове. За один день людина не може стати рабом і не може стати вільною людиною. Не може стати праведником і не може стати грішником. Це завжди процес. У сенсі прийняти рішення про те, щоб стати вільною і праведною людиною, потрібно менше секунди. Але для того, щоб змінитися дійсно, потрібен час, — і в цьому небезпека рабства. Воно спочатку солодке. Тобі говорять: «Ми про все подбаємо, не хвилюйся. Все – на господареві, який забезпечить тобі їжу, житло, дружину, роботу…» І рабська свідомість на це купується. Навіть вільна людина може на це спокуситися, але вона повинна пам’ятати, що рабство рано чи пізно стає гірким і душить. Це важлива страва на Седері.
Другий важливий інгредієнт на Седері – чотири келихи вина чи виноградного соку, які потрібно випити протягом цього вечора у визначеному порядку, проказуючи визначені слова, визначені смисли. Це нагадує нам про те, що у П’ятикнижжі, коли Б-г доручає Мойсею вивести євреїв з Єгипту, обіцяє євреям зробити чотири речі: вивести їх з Єгипту, врятувати від рабства, звільнити від страждань, зробити своїм народом. Ці чотири бокали нагадують про ці чотири дії.
На Седері стоїть і п’ятий келих, але його не випивають, тому що є за Б-гом невеликий «боржок» — невиконана одна обіцянка: «Я приведу вас у землю, про яку говорив Аврааму, Іцхаку і Якову». Насправді євреї в Ізраїль прийшли, це не секрет, але з тих пір ще жодного разу не було ситуації, щоб євреям була дана земля, котру обіцяли Аврааму, Іцхаку і Якову. Це більш широка територія – від Середземного моря до сучасних Ірану, Іраку… Це ще не було виконано і більше того: Земля Ізраїлю у єврейській традиції розглядається не стільки, як територія держави, а як країна, у якій можливе повноцінне життя за Торою. Адже потрібно зберігати і виконувати правила країни, у якій ти живеш. Якщо це країна християнська, мусульманська чи атеїстична, то є визначені порядки у цій країні, котрі вибудувані не за Торою. Ти не можеш жити у цій країні так, як ти вважаєш правильним, а мимовільно підлаштовуєшся. Сьогодні у світі люди починають розуміти, що краще жити не за принципом «всі чужинці вийдіть звідси!», а по-добросусідськи. Нарешті люди починають усвідомлювати, що інакше жити неправильно, так ти приходиш до занепаду, а не до процвітання. І тим не менше, коли ти живеш і встановлюєш свої правила у вже існуючій державі, то це одне, а ми живемо у більшості випадків у вже сформованих державах, у котрих є свої правила. Тора заповідає їх поважати. Земля Ізраїлю призначена Б-гом для того, щоб там жити за Торою. Вповні цього ще не відбулося, — і тому ми вважаємо, що за Б-гом «боржок» та віримо, за Ним «не заржавіє», але чекаємо, коли прийдуть ці славні часи.
— Євреї кажуть, що у кожної людини свій єгипет… Потрібно усвідомити своє власне рабство і виходити з нього?
— У людини завжди є перешкоди, які стоять між ним і Свободою. І три тисячі років тому частина євреїв не хотіла виходити з рабства – їх влаштовувало те, що відбувається. Інша частина, яка погодилася вийти, розраховувала на зміну господаря і на те, що Б-г про все подбає, а свобідна людина повинна сама про себе дбати.
Люди, котрі у своєму житті перейшли з Радянського Союзу до проживання у нормальній країні, добре знайомі з цим. Це болісно. Багато людей досі хочуть повернутися назад чи куди-небудь, де за нас все вирішать, все нам забезпечать. Якщо вам кажуть: «Не хвилюйтеся – ми за вас все зробимо» — це власне і є пропозиція у рабство, тому що свобода – це брати відповідальність на себе.
За єврейською традицією, свобода – не кінцева мета і не кінцевий пункт призначення. Свобода – для чогось. Для того, щоб людина перестала бути рабом шлунка, перестала бути твариною, а жила на зв’язку з Б-гом і виконувала Заповіді. Тому кожна людина кожного року повинна подивитися на себе зсередини, зрозуміти, що стоїть між мною і ідеальним мною, — зробити якісь кроки у цьому напрямку. Далі Б-г поможе.
— Ви сказали зараз те, що стосується усіх людей, не лише євреїв. Подумати над цим потрібно усім.
— Якщо ми живемо у країнах, де сповідують юдаїзм, християнство чи іслам, так чи інакше, це культури, котрі виросли з юдаїзму. Багато ідей юдаїзму не тільки обов’язкові для євреїв, але люди довели тисячоліттями, що це правильні думки і в житті. Не дивно, що ця ідея, як і багато інших, — добрі не тільки для євреїв.
— Пандемія у світі – вже рік. Песах другий від початку пандемії. Чим особливі ці свята під час світової пандемії?
— Я думаю, що пандемія ставить багато важливих питань, на котрі потрібно відповісти окремо взятій людині, людському суспільству, країнам і цивілізаціям. Є одна думка, на котрій би я сфокусувався. Серед заходів, котрі були прийняті заради спасіння людей, передбачена самоізоляція. Карантин, коли всі сидять вдома, не ходять на роботу, у кінотеатри, в кафе, в синагоги… Багато людей, можливо, вперше за все своє життя, опинилися з Б-гом один-на-один. Звично єврейська традиція говорить людині наступне: ти молодець, але будь частиною народу, приходь у єврейську общину, — і разом ми зробимо все, що потрібно. Ми разом створимо всі умови, знання, атмосферу, спілкування, дотримання традицій. «Не залишайся вдома» — звично говорить єврейська традиція, приходь до народу свого – разом ви зможете більше. А тут люди залишилися один-на-один зі собою і з Б-гом. Це піднімає важливе питання: «А що ти сам зі себе являєш?» Не як частина народу, а от ти сам. Мені здається, що ця ідея актуальна не тільки для євреїв, але і для всіх людей. Держава якось тебе захищає, якось про тебе піклується, якось розпоряджається тими можливостями, котрі ти делегуєш владі, щоб вона для тебе щось робила. А в цій ситуації гостре питання: «Що ти собою являєш? Який ти єврей? Який ти українець? Яка ти людина? На що ти здатний?
— Чи люди беззахисні перед вірусом?…
— Я би так не сказав. Беззахисність відчуває той, хто забагато розслабився і переклав багато на суспільство і державу. Такі люди почуваються беззахисними. І це теж у якомусь розумінні рабство, коли ти все переклав на господаря, а сам нічого не робиш. Чому? Може, розівчився, а може ніколи не вмів. Коли люди зіштовхнулися з цими проблемами, вони якісь відповіді собі давали. Коли життя повернеться у нормальний стан, суспільство буде сильнішим, тому що завжди суспільство – це похідна душ. Якщо душі слабкі, то й суспільство слабке. А якщо кожна людина стала сильнішою, то й суспільство стає сильнішим.
— Святі місця під час локдаунів у країнах закривають чи обмежують доступ. Західна Стіна, відома як Стіна Плачу, була закрита під час карантину у Єрусалимі?
— Стіна Плачу повністю не закривалася ніколи. Були обмеження, які лімітували зібрання людей – не більше десяти, не більше двадцяти людей. Люди у дозволених кількостях, зберігаючи дистанцію, приходили і молилися завжди.
— Зараз Ізраїль попереду всієї планети щодо вакцинації. Ізраїль показує всьому світу, як потрібно вакцинувати громадян країни. Цей Песах вже буде більш відкритим, тому що багато людей вакцинували?
— Україна – велика країна з великою територією і з великим народом. Поруч з Україною є сусідня Білорусь, котра теж не маленька за територією, але кількість людей там схожа до Ізраїлю. Немає жодної причини цій країні відрізнятися від цієї країни, окрім того, що в Ізраїлі суспільство займає дуже активну позицію і в нас крутий прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу. Але попри те, що він сильний, йому суспільство не дає можливості бути неефективним. Як тільки він почне гірше працювати, його відразу замінять. У нас, як і в Україні, вільні вибори. Кожен глава країни знає, що якщо він перестане бути найкращим, наступні вибори його замінять. Саме Прем’єр-міністр Ізраїлю досягнув того, що країна отримала велику кількість щеплень – і це не тільки тому, що він такий крутий, але і тому, що народ не дає лідеру розслабитися. Це позиція вільних людей. Ми питаємо у нього кожен день, чи добре він виконує ті завдання, котрі народ йому довірив. У результаті в Ізраїлі ми почуваємося у цьому плані дуже добре.
Всього нас в Ізраїлі десять мільйонів ізраїльтян. Близько п’яти мільйонів людей вже вакциновані двома дозами вакцини і трохи більше чотирьох мільйонів вже щеплені однією дозою вакцини. Ще кілька тижнів — і практично 90% громадян Ізраїлю будуть повністю вакцинованими і таким чином захищені від вірусу. Це не може не дати людям перед Песахом відчуття виходу з біди, але хочу підкреслити, що пандемія – це не рабство. Пандемія – це умова. Ти можеш в пандемії бути вільною людиною, а можеш бути рабом, але відчуття тієї хвилі, що ми виходимо з Єгипту, а тут ми виходимо зі смертельно небезпечної пандемії, дає приємне відчуття.
Минулого року в Ізраїлі був, напевно, найтихіший Песах за останні сто років — пандемія така востаннє була сто років тому.
— В Україні кажуть, що потрібно повчитися в Ізраїлю стояти за своє і захищатися…
— Своїми воєнними, дипломатичними, економічними діями, своїми молитвами Ізраїль досягнув того, щоб війни припинилися вже багато десятиліть як. У нас, на жаль, не дружні сусіди, але, на відміну від України, у нас практично всі сусіди навколо не дружелюбні. В Ізраїлю потрібно повчитися тому, що треба вчитися стояти за себе, тому що крім тебе ніхто більше цього не зробить. І навіть Б-г не посилає людині благословення і можливості, якщо людина нічого не робить. Говорять, що для того, щоб прийшло божественне благословення, потрібно підставити посудину, а це ті зусилля, які ти застосовуєш. Хочеш заробити гроші – отримай професію чи відкрий бізнес. Цей твоя посудина. Принесе тобі професія чи бізнес багатство – не факт, але якщо ти це не зробиш, точно нічого не буде.
Українським друзям хочу побажати двох речей: удостоїтися благословення Б-га і підставити під нього міцну і красиву посудину у вигляді максимальних зусиль, максимального стремління зробити щось добре, робити добрі справи. Тоді реалізується божественне благословення, а по-друге – не піде. Буває, що пройшов дощ, але поле не було засіяним і не зораним, — тому як було з бур’янами, так і залишиться з ними, навіть якщо приходить благословення у вигляді дощу. Бажаю і дощу, і зораного засіяного ґрунту!
Розмовляла Ірина Кушинська