Коли мова йде про власні інтереси (майнові, адміністративні, політичні), УПЦ МП готова мобілізувати всі наявні ресурси у вигляді хресних ходів та стоянь, збору підписів, закликів, виступів, поїздок ієрархів у всі можливі інституції та країни, петицій у всі "спортлото" та інтерв'ю в усі ЗМІ (1) коли під загрозою їхнє майно, (2) проти можливої автокефалії (травень 2018), (3) проти гіпотетичного вступу в НАТО (напр. 2008), (4) "за укрепление единства Русского мира" (грудень 2013), (5) проти переносу осідку УГКЦ в Київ (2005), (6) проти приїзду Папи Римського Івана Павла II (2001), (7) проти приїзду патр. Варфоломія (2021), (8) за чи проти тих чи інших політичних кандидатів та заради безлічі дрібних причин. В цих випадках УПЦ МП геть не боїться "нагнітання", "порушення душевного спокою" та "розділення вірян", бо "Церква з народом!".

АЛЕ коли мова йде про власне людей, реальну загрозу, коли агресор фактично оточив Україну з трьох боків - тоді повне мовчання, бо "не бажаємо порушувати душевний спокій". Тоді можна і не згадувати, що Церква з народом. ЖОДЕН з ієрархів УПЦ МП за ці тижні не звернувся до агресора з закликом відвести війська! Навіть з тих, хто звертався у 2014 наразі мовчать. ЖОДЕН з тих, хто так полюбляє повторювати про те, що "готовий душу свою покласти за ввірену Богом паству".

Зрештою, це також доволі яскраве зізнання. Бо "ДЕ СКАРБ ВАШ, ТАМ БУДЕ І СЕРЦЕ ВАШЕ" (Мф. 6:19). Але не дивуйтеся, щ і люди сприйматимуть вас за тим скарбом, який ви демонструєте. Це ВАШ ВИБІР, КОЖНОГО З ВАС!