Стратегічне завдання УАПЦ — перехід під омофор Константинополя, – архиєпископ Ігор (Ісіченко)
У Свято-Дмитрівському катехитично-пастирському центрі м. Харкова 14 березня відбувся ХХІІ єпархіальний собор Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (оновленої), інформує сайт єпархії.
Собор заслухав доповіді о. Володимира Червонникова «Покликання до служіння священика й мирянина та засоби його формування» та архиєпископа Ігоря (Ісіченка) «Місія Харківсько-Полтавської єпархії в творенні єдиної Помісної Православної Церкви в Україні».
У своїй промові глава Харківсько-Полтавської єпархії архиєпископ Ігор зауважив, що в Україні протягом останніх років зростає число ні від кого не залежних – акефальних – православних громад. Крім того, за словами архиєпископа, "скандальні приїзди в Україну Патріарха Московського Кирила та раптове відкриття закулісних ігор довкола кафедри Предстоятеля УПЦ (МП) покінчили з одним із найстійкіших міфів зі сфери церковної політики: про існування в УПЦ (МП) патріотичної української фракції, яка готова відірватися від Москви й започаткувати «єдину Помісну Церкву» в Україні".
Як наголосив глава Харківсько-Полтавської єпархії, "для кожного з нас це означає – відкрити повноту церковної місії в повсякденному русі до Христа нашої єпархіяльної спільноти, кожної з парафіяльних громад, мирянських організацій і єпархіяльних інститутів. Адже поза Христом не може бути ані «єдиної Помісної», ані жодної іншої Церкви".
Головним завданням архиєпископ Ігор назвав "повернення історичних спадкоємців Київської митрополії Константинопольського Патріярхату під омофор Церкви-Матері", як це сталося у ХХ столітті на прикладі єпископату Українських Православних Церков поза межами України. До останніх архиєпископ Ігор зарахував "в тому числі й провід Української Автокефальної Православної Церкви, до якої ми належимо".
Архиєпископ Ігор наголосив, що з погляду державного законодавства України Харківсько-Полтавська єпархія діє як незалежне релігійне об’єднання, підлягаючи лише власному соборові та єпархіяльному архиєреєві. А з позицій канонічного права, за його словами, Харківсько-Полтавська єпархія від 27 липня 1942 р. "є лише частиною УАПЦ", яка сьогодні очолюється митрополитом Константином (Баганом) і входить до юрисдикції Константинопольського Патріархату.
За словами владики, до розуміння такої стратегії поволі приходять інші єпархії Української Автокефальної Православної Церкви в Україні, зокрема "минулого року почався процес повернення з розколу парафій Хмельницької єпархії", який "всіляко гальмується місцевою владою". Але, на думку архиєпископа, схоже, що такий процес розпочинає і Вінницька єпархія, "на черзі Галичина та залежні від неї парафії Волині й Таврії".
Архиєпископ Ігор вказав також й на те, що Помісність Церкви забезпечується не стільки існуванням власного адміністративного центру, скільки збереженням ідентичности обряду, власних святців, місцевих особливостей канонічного права, устрою парафіяльного життя, богословської традиції, питомих рис сакрального мистецтва". В цьому плані Харківсько-Полтавська єпархія демонструє "живе свідчення національної самобутности Української Церкви, здійснюване на Сході, Півдні та навіть і в центрі України".
За доповідями Собор прийняв відповідні ухвали. Декани повідомили про церковне життя в різних регіонах.
Собор продовжив на рік повноваження Єпархіяльної Ради та Єпархіяльної Ревізійної Комісії. Єпархіяльну прощу вирішено провести 20-23 серпня 2012 р.
