Прочитав звернення Патріарха Філарета до всієї української православної пастви. Це досить сумно для мене і я був би радий не писати про це. Але оскільки я сам є частиною цієї пастви, тож прочитав, і мене багато чого здивувало. Ось і думаю, чи це я неправильно зрозумів, чи це все там написано?

Прочитав звернення Патріарха Філарета до всієї української православної пастви. Це досить сумно для мене і я був би радий не писати про це. Але оскільки я сам є частиною цієї пастви, тож прочитав, і мене багато чого здивувало. Ось і думаю, чи це я неправильно зрозумів, чи це все там написано?

Прокоментую Звернення. Очевидно, із найбільшою повагою, яка належить високому архиєрейському достоїнству. Тому буду виділяти деякі питання, враховуючи контекст, і лише запитувати.

А наприкінці – дополнение для злорадствующих россиян.

1. «Київський Патріархат залишається, він продовжує діяти, тим більше, що він зареєстрований в державних органах».

Не відповідає дійсності, бо реєстрація УПЦ КП скасована (про що каже коментар Міністерства культури). А єдине, що є, це релігійна організація «Київська патріархія» в єдиному реєстрі юридичних осіб. А це щось зовсім інше.

2. «Він має свою єпархію – м.Київ, постійний член Священного Синоду»

Правда, але він є митрополит Філарет — відповідно до документів Вселенської Патріархії.

Звісно, це справедливо, враховуючи його заслуги як очільника УПЦ КП Філарета, велику роботу, яка заслужено відзначена високими державними нагородами.

Але нині це є не патріарх, а митрополит Філарет.

3. «А раз є діючий Патріарх, то є і Київський Патріархат».

При всій повазі, але… Якщо владика Філарет має свою єпархію — місто Київ, відповідно до постанови Синоду, він має свою владу лише у місті Києві, але він не є Предстоятелем Церкви і має коритись владі діючого Предстоятеля.

Наявність двох єпископів з однаковими титулами в одній Церкві є канонічним нонсенсом!

Сама по собі фраза виглядає як грубий софізм. На рівні: «я назвав себе ельфом, значить, ельфи існують». Адже, цитую Звернення: «Патріарх Філарет… має свою єпархію – м. Київ». Тобто, відповідно до звернення – очолює єпархію, а не «Патріархат».

4. Патріарх Філарет сам сказав, що відмовився від статусу Патріархату:

«Це була вимога Вселенського Патріархату, для того, щоб провести Собор, отримати Томос про автокефалію.»

Але він пише: «наша відмова від статусу Патріархату була чисто ситуативною».

Отже, він каже, що він тоді свідомо казав неправду в очі Вселенському Патріарху і всьому собору? І не кається у цьому?

Він сам щойно визнав правдивість судження: «Ви на соборі в св. Софії 15 грудня 2018 р. відмовились від Київського Патріархату». Отже, за його словами ж, 15 грудня Київський Патріархат був же скасований. Все інше – або його визнання, що він тоді сказав неправду, або його ж заперечення діянь собору «аки не бывшаго».

5. «Відмінити рішення про створення Київського Патріархату може тільки помісний собор цієї Церкви, який створив Київський Патріархат. Такого собору не було».

Його же слова: «Це була вимога Вселенського Патріархату, для того, щоб провести Собор, отримати Томос про автокефалію» і «Треба мати канонічну основу для надання автокефалії, а це означає, що треба було довести, що Київська митрополія – це канонічна територія Константинопольського Патріархату».

Отже, владика Філарет, маючи повну владу провести помісний Собор, свідомо і навмисно його не скликав, тим самим поставивши під загрозу проведення вистражданого українською Церквою Об’єднавчого Собору, отримання Томосу та автокефалії. Як це поєднується із його репутацією борця за автокефалію, якою він користується? Він свідомо не провів помісний собор, незважаючи на те, що це була вимога для отримання автокефалії. Отже, він свідомо саботував процес надання Томосу, свідомо ввів в оману щодо самоліквідації УПЦ КП, а тепер похваляється цим? Але що ж тоді відбулося у Малій Софії 15 грудня 2018 р. перед Об’єднавчим Собором? Хіба не помісний Собор за участі представників єпископату, священства і мирян УПЦ КП, рішенням якого і стала ліквідація УПЦ КП, відповідний документ підписав і сам владика Філарет?

6. «П.О. Порошенко відступив від обіцяних домовленостей і фактично дав згоду на ліквідацію Київського Патріархату»

Які «домовленості» порушив П.О. Порошенко? Де вони записані? Хто може підтвердити їх?

Патріарх Філарет сам сказав: «Це була вимога Вселенського Патріархату…» і «наша відмова від статусу Патріархату…».

Це були умови Вселенського Патріархату, необхідні для канонічного надання Автокефалії.

Чи таким чином владика Філарет свідомо розписується у кулуарних домовленостях із Порошенком за спиною у Патріарха Варфоломія, на додачу до того, що він перед тим нещиро розписався у документі щодо ліквідації УПЦ КП?

7. «…були поставлені такі умови: не висувати свою кандидатуру на посаду Предстоятеля… Натомість Патріарху Філарету пропонувалось висунути будь-якого архієрея на посаду Предстоятеля».

Це він називає «приниженням»: «Патріарх Філарет обрав приниження. Тому ми маємо Томос про нашу автокефалію»?

Ісус Христос якось по-іншому розумів що таке приниження. Він, будучи Богом, «умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я» (Флп., 2:7-9).

Філаретові же запропонували лишитись митрополитом і, натомість, обрали за його радикальним наполяганням на посаду Предстоятеля його ж улюбленого учня. Того самого, якого свого часу він сам обрав своїм намісником. Це – приниження?

Філарета скрізь і всі шанують, як почесного патріарха (хоча цей титул ніде документально не введений), морального авторитета, великого борця за Україну, Церкву, автокефалію і Томос. І Порошенко, і Зеленський визнають його великі заслуги. Він уже увійшов в історію як той, хто боровся за автокефалію і переміг. Його учень є главою нової канонічної помісної ПЦУ. Де тут – приниження?

8. Він каже про наступні усні домовленості:

«Предстоятелем буде митрополит Епіфаній, кандидатуру якого висунув Патріарх Філарет, але керівництво Церквою в Україні буде продовжувати Патріарх. Предстоятель буде представляти Церкву у Православному світі, тому що УПЦ отримує статус митрополії, а також він буде допомагати Патріарху в керуванні Церквою, але керівництво Церквою залишається за Патріархом».

З ким були ці кулуарні домовленості? З Патріархом Варфоломієм, з Петром Порошенком, з митрополитом Епіфанієм чи з цілим Об’єднавчим Собором? Владика Філарет цього не уточнює.

Він лише каже: «П.О. Порошенко відступив від обіцяних домовленостей і фактично дав згоду на ліквідацію Київського Патріархату», але не каже про домовленість щодо управління ПЦУ. Також не зрозуміла канонічна основа дуалізму, про який останнім часом владика регулярно говорить: він буде керувати Церквою всередині, а митрополит Епіфаній назовні. Проте 14 грудня він підписав листа до Патріарха Варфоломія, в якому говорить, що не має планів «займати будь-яку виконавчу посаду в новій Церкві, крім постійного члена Синоду».

Отже, що це за кулуарні домовленості за спиною у Патріарха Варфоломія? Вони по суті суперечать листу самого владики Філарета, вимогам Вселенського Патріархату та знецінюють умови надання Томосу та автокефалії, оскільки Філарет сам же сказав: «Треба мати канонічну основу для надання автокефалії».

9. «Якби я служив Церкві заради влади, то я міг би стати Московським Патріархом»

Софізм – апеляція до факту, який не стався. На соборі 1990 року обрали патріархом Московським Алексія. І щойно після того митрополит Філарет почав підтримувати автокефалію Української Церкви. А нещодавно в інтерв’ю владика Філарет зізнався, що якщо б тоді став Патріархом Московським, то не впевнений, чи він надав би автокефалію Церкві в Україні: "Тому що я не знаю, як би я діяв, якби був московським патріархом".

«я не відмовився б письмово від висування своєї кандидатури на соборі в Софії 15.12.2018 р».

Так, Філарет сам же сказав, що він відмовився, бо мав кулуарні домовленості із Порошенком, що він матиме повну владу усередині ПЦУ. Хіба це не його слова: «але керівництво Церквою в Україні буде продовжувати Патріарх»?

«Тоді я думав не про владу в Церкві, а про служіння Церкві».

Тобто зараз владика Філарет думає про владу, а не про служіння Церкві? А що служіння може бути тільки на посаді патріарха?

10. Патріарх Філарет правильно каже:

«в майбутньому ми хочемо бути визнаними в статусі Патріархату. Вселенська патріархія не заперечує того, як це видно з інтерв’ю представника Константинопольського Патріархату архієпископа Даниїла. Але це може бути, як він сказав, після об’єднання всього українського православ’я.»

Але владика Філарет самі собі суперечить і каже софізм:

«ми для зовні – митрополія, а в середині України ми продовжуємо бути Патріархатом».

Як можна бути тим, чим ми ще не визнані? Адже статус Патріархату – це статус визнання? Він же сказав: «нам потрібний статус Патріархату» і «Ми погоджуємося на статус Митрополії», а також «в майбутньому ми хочемо бути…». Тобто нам потрібний – а не «ми маємо». І ми погоджуємось.

Тобто він пропонує говорити неправду назовні, схрестивши пальці, про себе думаючи інше? Чи це узгоджується з його словами і обіцянками? Чи владика думає, що про такі його публічні висловлювання ніхто не взнає поза межами України? Чи це чесно перед Патріархом Варфоломієм, що вчинив для Української Церкви таке добре діло? Чи інші Православні Церкви не моніторять ситуацію в Україні чи саме його такі висловлювання про дволикість не шкодять визнанню ПЦУ?

11. «новообраний Предстоятель УПЦ митрополит Епіфаній не дотримується тих домовленостей»

Те ж саме, що і щодо домовленостей із Порошенком (див. пп. 6 та 8).

12. «всі антиукраїнські сили підключилися на знищення в Україні Київського Патріархату»

Мабуть, ці «антиукраїнські сили» – це ті, хто 15 грудня визнав ліквідацію Київського Патріархату і об’єднання разом із УАПЦ та УПЦ у єдину помісну ПЦУ? І очолює ті сили сам владика Філарет, який і підписав вище згаданий документ?

Чи це не він часом сказав: «Це була вимога Вселенського Патріархату…» і «наша відмова від статусу Патріархату…»?

УПЦ КП увійшла у склад ПЦУ і всі парафії, академії, семінарії та монастирі перебувають у канонічному здравії. Разом із 42 єпископами УПЦ КП, 15 єпископами УАПЦ, 2 єпископами УПЦ (МП), тисячами священиків та монахів, а також мільйонами вірян. Він же навів цифру про майже 45% підтримки.

Отже, він підписався про ліквідацію Київського Патріархату, але, за його словами, зробив це незаконно, бо не провів Помісний Собор (???), поставив під загрозу зриву Об’єднавчий Собор і отримання автокефалії, так ще й свідомо дезінформував Вселенський Патріархат і всю повноту Вселенської Церкви про ліквідацію УПЦ КП та входження до складу ПЦУ.  

І хто тут «антиукраїнські сили»?

Висновки (аналіз висновків Звернення)

Навіщо впроваджувати кулуарні домовленості із Порошенком за спиною у Патріарха Варфоломія, що суперечать вимогам Вселенського Патріархату та знецінюють умови надання Томосу та автокефалії?

Чому владика Філарет посилається на приклад Російської Церкви та ворогів України? Його апеляція до прикладу Московського патріархату та РПЦ – дивує.

Апеляція до досвіду греко-католиків – не менш дивна. Чому він посилається на досвід Росії та Католицької Церкви, а не на досвід давніх Православних Церков?

Стародавня Церква Кіпру, утворена ще на Третьому Вселенському соборі у 431 році, має титул Архиєпископії. І те, що Архиєпископ Кіпру Макарій був лише Архиєпископ, не завадило грекам-кіпріотам героїчно відвоювати свою свободу від Туреччини, але і не злитись із Грецією.

Достойна Елладська Церква очолюється Архиєпископом, і це не завадило Греції вибороти незалежність і бути членом НАТО і ЄС, одним із духовних центрів Вселенської Церкви.

Патріарший титул Патріархів Московських не захистив їх від ганебного цезарепапізму, сервілізму перед царською владою, і, зрештою, від скасування Патріархату.

Поклоніння слову, букві, а не духу, гонитва за титулом, а не сутністю – чи це є християнська чеснота?

Я теж за Патріархат. Як і владика Даниїл. Але згідно з канонічним порядком, а не самочинним захопленням. Адже владика Філарет сам сказав, що цього статусу немає, бо він підписав «нашу відмову від статусу». Що ж тоді говорити неправду і дезінформувати Вселенську Церкву, ганьблячи репутацію Вашого і нашого благодійника і отця, Патріарха Вселенського?

Владика Філарет каже: «Ми покладаємо всю нашу надію на Господа нашого Ісуса Христа. Він є Главою Своєї Церкви» — оце у нас спільне.

І тому згадуються слова Ісуса Христа, нашого справжнього Глави, записані у Флп. 2:7-9 та у Мк. 9:35.

* * *

P.S. Навіяне радістю російських та МПшних речників.

Вони там радіють нашим суперечкам в Україні. Тож маю що сказати їм самим.

Дорогие представители РПЦ и УПЦ (которая часть РПЦ).

Вы там сильно не радуйтесь. Споры внутри Украинской Церкви – это споры развития, движения вперед. Сторонники канонической автокефалии УПЦ давно знали, что Украинская Церковь во всех ее расколотых частях имеет огромные проблемы. Более того, даже ваши авторы, начиная с Флоровского, заканчивая Шмеманом, Менем, и даже Кураевым, не говоря уже о «Богослов.ру», Церкваче или Ахилле – сами говорят о системных проблемах в РПЦ.

И вот в ПЦУ эти проблемы вышли наружу. И силы, для которых дорого Православное Христианство, а не Русский мир или прочие этнофилетические ереси, мало-помалу побеждают.

Если у вас в голове рвутся шаблоны, и выдуманные вами «сторонники Филарета» теперь воюют с Филаретом – это ваши бредовые фантазии. Это проблемы созданной вами лживой матрицы. Так что, я вам даже не сочувствую.

РПЦ почти 30 лет разжигала ненависть в Украине. Она поливала грязью автокефалию, всех, кто за нее боролся. Она отождествляла идею украинской автокефальной церкви с личностью Филарета. Многие глашатаи РПЦ всячески манипулировали, обесценивая украинский язык богослужения, самую идею автокефальной церкви в Украине. Браво, господа, вы добились своего – многие боятся и Филарета, и автокефалии, и языка. Только от вашего успеха не зависит то, что у вас была ложь и пропаганда ненависти.

ПЦУ – это не УПЦ КП и не Филарет, сейчас это видно. Но и Филарет – не сатана, хоть и не святой. Человек, который боролся – и за себя, и за власть, и за церковь, и за Украину. И пусть он не всегда прав – он всё же человек. И архиерей, как признал его Вселенский Патриарх, «первый среди равных».

А кто из вас, без греха, тот пусть первый бросит камень (Иоан. 8:7).

И если вы хотите вынуть сучёк из нашего глаза, сначала выньте из своего глаза бревно (Лк.6:42).

Теперь в Украине действуют две канонические – в единстве со Вселенской Церковью – Православные Церкви: одна как автокефальная Церковь, другая - как часть РПЦ.

И то, что вы нагло лжете – применяя старую пропагандистскую агитку, употребляя слова «Церковь» и титулы архиереев ПЦУ в кавычках – показывает, что вам наплевать на реальность. Вы хотите быть «единоканоничными». Но это ложь. Не говоря уже о том, как вы же принимали епископат РПЦЗ, которую перед тем проклинали, «в сущем сане», что показывает, что ваши «канонические» прещения в очах Благодати есть манипуляция. Вы отрицаете Церковь, которая уже в Евхаристическом общении со Вселенской Церковью. Вы делаете всё, чтобы поместные Церкви, особенно зависящие от России, не признали ее.

И вы знаете это. Но лжете. И сами помните, кто отец лжи, и чьи дети лжецы.

Для вас споры внутри Церкви – это признак раскола и ложности? А для апостола Павла – это признак живой Церкви (1Кор.11:19).

Зато ваше единство на лжи и виртуальной матрице – это Вавилон: но пал Вавилон великий, и помянуто пред Богом всё его нечестие.

Не кичитесь своей силою и лживым единством. Лучше сами покайтесь – как и мы покаемся – простите нас, как и мы вас прощаем. И давайте жить дружно – в единой Вселенской Церкви, где одна Чаша, один Христос, а не разные феодальные квартирки.