Свята Тереза Калькутська: незважаючи на критиканів служила людям

Агнеса Гонджа Бояджу, албанка за походженням, народилася 1910 р. у Скоп’є (тому Албанія і Македонія сперечаються про місце її народження). Згодом переїхала до Ірландії і у 18 років вступила до монастиря сестер Лорето у Дубліні. Монаше ім’я Тереза вибрала на честь св. Терези з Лізьє.

1929 р. її відправили на місію до Індії. Тереза прибула до монастиря Лорето в Дарджілінгу. Протягом 30-40-х рр. викладає в жіночій школі св. Марії в Калькутті. Згодом очолює її.

Від 1946 р. починає систематично допомагати нужденним на вулицях Калькутти, завдяки чому її майбутні місії стануть знаними по всьому світу. 1948 р. вона створила Орден Милосердя, який опікувався притулками, школами, лікарнями для бідних. 1950 р. Папа Пій ХІІ офіційно його затвердив.

1965 р. дім Милосердя виник у Венесуелі, таким чином діяльність Ордену вийшла за межі Індії. Папа Павло VI підписав указ про піднесення його статусу до папського рівня. З того часу місії Ордену Милосердя стали відкриватися у все нових країнах, роблячи акцент на допомозі жертвам стихійних та економічних лих.

Матері Терезі довелося багато подорожувати задля організації їхньої діяльності та фінансування. Фонди Ордену формувалися на основі пожертв окремих осіб. Іноді серед їхнього кола з’являлися люди із сумнівною репутацією, що стало одним із предметів нападів на Матір Терезу в медіа. Вона сама однак відмежовувала пожертви на благодійність від діяльності жертводавця. І прийняття коштів на допомогу потребуючим аж ніяк не означало схвалення злочинів, які вони робили.

Коли 17 жовтня 1979 р. Нобелівський комітет нагородив Матір Терезу премією миру “за діяльність в допомозі страждаючій людині”, навколо її особи розгорнулася справжня інформаційна війна. Одним з найвідоміших популяризаторів св. Терези та її діяльності став британський журналіст Малкольм Маггерідж, котрий відвідував Україну в 1932-33 рр. та висвітлював Голодомор. Він створив про неї фільм і книжку під назвою “Щось красиве від Бога”. Натомість ворожу позицію щодо неї зайняли Аруп Чатерджі та Крістофер Гітченз, часто фальсифікуючи у своїх матеріалах факти або демонструючи елементарне незнання того, що стосується християнства.

Отримуючи Нобелівську премію миру, Мати Тереза у своїй промові заторкнула тему абортів, назвавши їх “найбільшою зневагою миру у світі”. Через те вона пізніше зазнає стільки нападів у медіа саме від проабортних організацій.

1985 р. Мати Тереза виступила з промовою, присвяченою проблемі бідних та стражденних у світі, на Генеральній Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Цього ж року відкрила перший у світі будинок для хворих на СНІД у Нью-Йорку.

Не оминула увагою у своїй місійній діяльності св. Тереза і Україну, яка 1986 р. постраждала від аварії на Чорнобильській атомній електростанції. З проханням створення фонду допомоги потерпілим вона приїхала до Москви, але їй відмовили. Тоді вона вирушила до Києва. Тут зупинилася у Флорівському монастирі, зустрілася з католиками на київських парафіях, відвідала одне із селищ поблизу Чорнобиля.

Згодом і на території СРСР почали з’являтися доми Милосердя. Один з них діє у Києві. Особливістю Ордену Милосердя є те, що його члени (діють і жіноча, і чоловіча гілки) повинні вирушати на служіння в іншу країну. Тому в київському осередку немає жодної українки.

Свої подорожі Мати Тереза продовжила і в 90-х рр., незважаючи на погіршення стану здоров’я. У липні 1997 р. після поїздки до Риму, Нью-Йорку та Вашингтону вона хворою і знесиленою повернулася до Калькутти. І 5 вересня відійшла до вічності. Її тіло перенесли до церкви св. Томаса неподалік від монастиря Лорето, з якого почалося її знайомство з Індією. Попрощатися зі святою прийшли сотні тисяч людей з цілого світу різних національностей, віросповідань, соціального стану. В день похорону, 13 вересня, її тіло процесійно несли вулицями Калькутти. На ньому була присутня велика кількість очільників держав.

З багатьма з них Мати Тереза була особисто знайомою, приймала від них пожертви, що також використали в інформаційній кампанії проти неї. Дотепер періодично, як тільки з’явиться в медіа певний значний (наприклад, беатифікація 2003 р. чи канонізація 2016 р.) чи не дуже (наприклад, вихід пісні “Teresa & Maria” виконавиць Alyona Alyona та Jerry Heil) привід, противники Матері Терези підносять свій голос, використовуючи одні й ті самі наративи, започатковані ще А. Чатерджі та К. Гітчензом: про незадовільні умови в закладах Ордену, підтримку нею диктаторів та фінансових шахраїв, перетягування потребуючих, яким вона допомагала, у християнство, заміну фінансування постраждалих від стихійних лих молитвою тощо.

Багато з цих закидів, як уже зазначалося, безпідставні і при ретельній перевірці фактів не витримують критики. Інші ж лише свідчать на користь її вірності Христовому Євангелію. В основу всесвітньої діяльності, яку вела Мати Тереза, вона поклала любов, і випливала ця любов з джерела молитви. “Якщо хочемо бути здатними любити, мусимо бути здатними молитися”, — говорила свята.

Уклад сестер Ордену Милосердя передбачав однаково багато молитви і праці, не нехтуючи першою задля другої, як може здаватися ззовні, ані другою задля першої, що закидають люди, далекі від християнства. Мати Тереза завжди закликала до молитви, вдавалася до неї тоді, коли бачила себе безсилою зарадити в людських стражданнях, і навіть тоді, коли не відчувала в молитві радості й Божої присутності.

А любов як бажання найвищого добра іншій особі постійно проявляла стосовно тих, котрі навчалися, лікувалися, жили чи доживали у закладах, заснованих Орденом Милосердя. Вона полягала не лише в задоволенні базових потреб цих людей, а й в уділенні за їхньою згодою хрещення. “Отримання квитка на небо”, як називала це свята. Адже це і є найвище благо, яким вона могла поділитися зі стражденними.