Тезе розтопило серце Берліна
Повертаючись додому після 34 європейської зустрічі молоді Тезе у Берліні, учасники діляться враженнями як від формату Тезе, так і від ближчого знайомства з Німеччиною. Загалом, організувати зустріч молоді в Берліні виявилось не так просто. Що про це говорять організатори і учасники – дізнавались кореспонденти РІСУ
Повертаючись додому після 34 європейської зустрічі молоді Тезе у Берліні, учасники діляться враженнями як від формату Тезе, так і від ближчого знайомства з Німеччиною. Загалом, організувати зустріч молоді в Берліні виявилось не так просто. Що про це говорять організатори і учасники – дізнавались кореспонденти РІСУ
Цього року європейські дні довіри Тезе, які тривали у Берліні з 28 грудня до 1 січня, зібрали 30 тисяч учасників. За словами організаторів, серед них – 10 тисяч німців і 20 тісяч іноземних гостей. Учасників зустрічали протестантські та католицькі парафії міста, приблизно 80% гостей були поселені в сім’ї німців, але майже 4 тисячі паломників таки довелось розмістити у спільні місця проживання: школи, спортзали, дитячі садочки.
«Бути разом на шляху довіри»
Ще у дорозі нас попереджали, що місць у родинах може вистачити не усім. Адже мешканці Берліна не охоче зголошувалися прийняти тих, хто їде на європейську молитовну зустріч молоді Тезе. А вимога мати спальник та каремат є обов’язковою, щоб ми були готові замешкати там, де нам запропонують.
Від паломницького центру «Рафаїл» до Берліна приїхали два автобуси молодих людей з України. З кожного з них частина людей потрапили до спортзалу чи школи. Коли наша групка приїхали на парафію, залишилося лише дві родини, готові прийняти паломників. Тож частина нашої делегації українців розташувалася у спортзалі разом з хорватами та італійцями. Керівник нашої групи мешкав у шкільному класі, а хтось – у «рожевому будиночку принцеси» дитячого садочка. Шукали приміщення, де могли, аби розселити усіх. І якщо деякі парафії Берліна знайшли дуже багато сімей, щоб розмістити там гостей Тезе, то інші – дуже мало, розповідає брат Георг спільноти Тезе:
«Ще у вересні ми приїхали до Берліна, щоб готуватися до європейської зустрічі молоді. Нас було п’ятеро братів, 12 волонтерів з різних країн та три сестри. Ми оселилися у старому будинку Східного Берліна, де колись була в’язниця. Протягом кількох місяців ми відвідували усі парафії міста. Людям важко було повірити, що це можливо – влаштувати таку масштабну зустріч у Берліні. Лише одиниці вірили. На окремих парафіях було кілька активних людей, десь молодших, десь старших, які говорили: «Я хочу все зробити!». На деяких парафіях згуртувалися більші групки людей. І ще за кілька тижнів перед проведенням зустрічі Тезе було багато сумнівів, що вона відбудеться. І тільки коли сюди почали з'їжджатися люди, німці повірили, що це можливо. Тепер радіють. А представники уряду Берліна говорили нам, що це дуже важлива подія для міста».
Організовувати зустріч Тезе у Берліні почала одна жінка з парафії Святої Родини – пані Катаріна, але ще 26 років тому:
«У 86-му році ця жінка звернулася з проханням до влади організувати таку зустріч, - розповідає брат Георг. – Але дозвіл видали з однією умовою – взяти участь у зустрічі могли лише мешканці Східного Берліна. Тоді приїхали брат Роже та брат Алоїс, а в зустрічі взяло участь шість тисяч молодих людей. І мешканці Східного Берліна, і деяких сусідніх країн. Молитви відбувалися у найбільших храмах міста. Влаштувати таку зустріч тоді було дуже важко. Під час неї сформувалися невеличкі молитовні групи, які потім щодня збиралися на спільну молитву у церквах. Ці люди були також активною групою і в період падіння Берлінської стіни 89 року».
На цьогорічній європейській зустрічі молоді Тезе у Берліні було 30 тисяч молодих людей. Брат Георг говорить, спеціальної інформаційної кампанії, щоб розселити усіх гостей по сім’ях, не влаштовували, просто спілкувалися з людьми.
«Багато німців виявили гостинність і запропонували свої домівки у останні дні перед проведенням зустрічі молоді. Ми відвідали багато церков і знайшли багатьох берлінців, охочих прийняти у себе гостей. Втім цього було не достатньо.
У Берліні є велика кількість людей, які не належать до церкви. Тож парафії звернулися до них. І багато таких сімей, які є поза церквою, запросили до себе молодь, яка приїхала на зустріч Тезе. Дуже багато. Це великодушність. Це означає жити спільною метою, зустрічатися на шляху довіри, бути на цьому шляху разом. У Берліні також мешкає досить великий відсоток мусульман, можливо, і деякі з цих сімей приймали гостей. Ми б не могли усе зробити самі, а лише завдяки підтримці багатьох людей, які допомагали нам», - розказує брат з Тезе.
Поштовх до змін
За словами брата Георга, багато німців приїхали цьогоріч на зустріч молоді Тезе. І не лише мешканці Берліну, а й з інших частин Німеччини. "Це велика подія для Німеччини і вона допомагає самим німцям відроджувати християнство", - підкреслює брат Георг.
Феліція Туровскі була однією з найактивніших мешканців міста, яка допомагала підготувати парафію для зустрічі Тезе та знайти приймаючі родини. Дівчина каже, також не могла повірити, що все вдасться:
"Наша парафія досить велика, і я говорила з багатьма людьми, адже усіх їх знаю. Я запитувала їх: «Чи ви хочете прийняти гостей?». І вони відповідали: «Ні!». І після Меси я вийшла на середину церкви і звернулася до усіх з такими словами: «Ми потребуємо якісь сім’ї! Будь ласка, зголосіться!». Також я надсилала е-мейли до багатьох людей. Вже напередодні зустрічі Тезе було багато інформації про цю подію на радіо, телебаченні. І берлінці почули і довідалися більше про Тезе. І тоді багато людей відгукнулося. Багато хто прийшов і запропонував свою домівку за два-три дні до зустрічі Тезе. Це було дуже спонтанно.
Більшість людей, які виявили свою гостинність, – це старші люди. А молодь або ж ті, хто має 30-40 років, не були такими відкритими для гостей. Берлін є не дуже відкритим, він не має серця", – каже Феліція Туровскі.
Феліція говорить, на їхній парафії вдалося поселити у сім’ї понад 100 людей. Стільки ж у спортзали:
"Мешканці цього міста не дуже дружні до людей, яких вони не знають. Наша парафія охоплює досить багатий район Берліна. І спочатку я думала, що це дуже легко – знайти сім’Ї, але це було дуже і дуже тяжко. По-перше, багатьох людей у цей час немає вдома, адже вони на відпочинку. А багато людей просто не були зацікавленими в Тезе, адже не знали, що це таке. І відповідно це їх насторожувало. Тим паче, це різдвяний час, Сильвестра, Новий рік. Це час родини, і тому німці не хочуть брати до своїх домівок незнайомих людей на родинні свята".
А знайти волонтерів було також нелегко:
«На цій парафії тільки я і ще один хлопець організовували усе, щоб прийняти гостей, - розповідає Феліція. - Більше не було нікого, хто б хотів допомогти нам. Вже зараз, коли ви тут, з’явилося кілька людей, які сказали: «Окей, я зроблю це!». І вони грають на гітарі, допомагають мені на кухні, але два місяці до того, як ви приїхали, не було жодної людини, яка була б зацікавлена в організації зустрічі Тезе. Берлінці були дещо розгубленими і наляканими. І навіть священик нашої парафії не знав точно, що відбувається і не був зацікавлений в Тезе. Тепер, коли молодь з різних країн світу вже приїхала на зустріч, німці дуже вражені. Вони кажуть: "Вау! Тут зібралися такі добрі люди!"»
Тож коли мешканці Берліну побачили на вулицях міста молодь, яка приїхала на зустріч Тезе, почали довіряти. І вже під час самої зустрічі зголошувалися, аби прийняти у себе людей. Так одна родина забрала до себе і нас, п’ятьох українців, зі спортзалу. Тож ще два дні (половину нашого перебування у Берліні) ми могли погостювати у німецькій сім’ї. Прийняти до себе молодь мешканці міста пропонували навіть перед самим Новим роком, в передостанній день зустрічі Тезе.
«Я думаю, що ми зробили хорошу роботу, – сміється Феліція. – Сподіваюся, вам було добре тут. Особисто я брала участь лише у молитвах на парафії, адже щоб поїхати на спільну молитву з братами Тезе у центр Messegelände не було достатньо часу, мала багато роботи в церкві. Я також думала, що в передноворічний вечір на парафію прийде 50-60, можливо, 100 людей, але зараз тут є 200. Я думала, що більшість з вас піде святкувати Сильвестра та Новий рік до Бранденбурзьких воріт або кудись в місто. Але зараз ви всі тут! (сміється. – авт.). І всі ви були в церкві на молитві. І це чудово! Я справді не могла повірити в це!»
На моє запитання, чи Феліція хоче поїхати на наступну новорічну зустріч молоді Тезе до Рима, дівчина відповіла: «Звісно, що це можливо! Чому ні? Восени я буду займатися програмою обміну студентів Берліна та Рима. Можливо, це якраз хороша нагода, щоб поїхати і на зустріч молоді».
У Німеччині ситуація з вірою – не найкраща, – кажуть самі німці. Тож очікують, що зустріч Тезе буде поштовхом до змін, – говорить мешканка Гамбурга Стефані Кох:
«Якщо говорити з віруючими німцями, то вони були дуже зацікавлені, щоб зустріч Тезе відбувалася в Берліні. Але більшість людей, які живуть на Півночі Німеччини – у Гамбурзі або Берліні, не ходять до церкви. Тому для них ця подія не є такою важливою. Але вони чули про зустріч Тезе на радіо чи телебаченні. І вони говорять про неї. Вони невіруючі, але спілкуються на тему, пов’язану з християнством. І це вже добре.
Зустріч Тезе – це особлива подія. Це чудово, що тут представники різних церков об’єднуються. Це можливість для різних конфесій підтримувати стосунки один з одним, набувати досвіду разом, а також будувати спільні шляхи до політичних змін у країні. Я думаю, Тезе є такою можливістю для Німеччини».
Українці ж кажуть, зустріч Тезе в Берліні зруйнувала їхні стереопити про німців. Вони виявились відкритішими, ніж ми уявляли собі. Так, господар сім’ї, в якій ми п'ятеро мешкали, пан Майкл вразив нас тим, що позичив у когось більшу машину, аби відвести нас до автобуса, коли ми від’їжджали. А в дорогу дав нам 60 новорічних традиційних берлінських пампушків.
«У нашій парафії жінка, у будинок якої мене поселили, виявила великодушність, на яку я навіть не сподівалася. Не думала, що зустріну таке ставлення в Німеччині, у Берліні. – розповідає Тетяна Решетар з Мукачева. – Ця жінка прийняла до себе чотирьох дівчат з нашої групи. А коли ми повернулися увечері з молитви, господиня розповіла нам, що після обіду приїхала ще одна група, яку хотіли поселити у спортзалі. І знайшлися люди, і вона серед них, яким стало шкода цю молодь, і вони усю групу розібрали по домівках. Хто скільки міг. Жінка, у якої ми мешкали, взяла до своєї оселі ще трьох хлопців. Мені дуже сподобалася така людяність».
Наталія Пиртик зі Львова також думала, що німці дуже консервативні, строгі і закриті для інших людей, зокрема для гостей. Втім, свою думку змінила:
«Але коли я приїхала і декілька днів побула в цій родині, я зрозуміла, що ці люди, на відміну від українців, є дуже відкриті. До людей і взагалі до світу. І їхня культура, і їхня поведінка. Одразу було помітно, що родина, в якій ми мешкали, є християнською, адже вони ставилися до нас із любов’ю. Це було дуже мило з їхнього боку, що вони сказали: «Можете користуватися всім, що є у будинку!». Тобто нічого немає для нас закритого, вони дозволили нам заходити, куди хочемо, в інші кімнати, брати без дозволу комп’ютер, те, що є в холодильнику, користуватися засобами гігієни. Ми звичайно старалися не зловживати цим. І я ставлю собі запитання і одразу даю на нього відповідь: «Якби до мене приїхали чужі люди, четверо людей, не думаю, що я би змогла прийняти їх так, як вони. Возити їх на власному автомобілі, чекати, поки вони приїдуть ввечері. В них є діти також. А вони, я так думаю, поводяться так, щоби ми себе комфортно почували у цій країні і в їхній родині зокрема. А українці, мабуть, не всі би так могли».
Фото - Ірина Кондратюк, Олена Кулигіна
Далі буде
Ірина Кондратюк
