Толерантний іслам: як живуть кримські татари у Львові без мечеті
Коли говорять про кримських татар у Львові, то один з найпоширеніших стереотипів стосується, в першу чергу, їхньої релігії.
І на це не можна не звертати увагу – інша, невідома більшості українців, зокрема і львів'янам, релігія викликає різні емоції – від страху до цікавості. То ж ми вирішили розібратися, чи є іслам таким страшним, як його малюють? І чи є від ісламу бодай найменша загроза консервативному християнському галицькому суспільству.
Коли знаходиш майже на околиці Львова зазначену адресу, за якою розташовано Ісламський культурний центр, то на декілька секунд губишся – перед очима ані мечеті, ані натовпу в хіджабах – звичайна двоповерхова будівля, з відчинених вікон якої лунає дитячий сміх. Проходиш всередину – ніхто тебе не зупиняє на вході, просто ходять жінки і чоловіки, бігають малеча і чемно займаються підлітки. Дивна річ – але серед цих жінок я вперше почуваю себе незручно через моє вбрання і непокриту голову. Ніхто не робить жодних зауважень, навіть немає ніякої напруги, але сама відчуваю, що тут мій вигляд недоречний.
Проходжу до кабінету імама Мурата Сулейманова. Привітний усміхнений молодий чоловік на мою протягнуту руку відповідає рукопотисканням – жодних незручностей з цього приводу. Але легкий подив на моєму обличчі став помітним – він посміхається у відповідь: "Так, ми ж не в середньовіччі живемо і поважаємо звички і традиції всіх людей, тож можете почуватися вільно".
Імам Мурат Сулейманов
Починаємо розмову про те, як взагалі живеться мусульманам у Львов, чи не відчувають кримські татари якихось незручностей з приводу власної релігії тощо. Але вже з перших хвилин розмови розумію, що таке навряд чи можливо.
Львів не дуже відрізняється від решти України в цьому питанні. Я народився в Україні і, в принципі, з самого дитинства я починав практикуватися, як і мої батьки – вони практикуючі мусульмани. І не було у нас ніяких труднощів, щоб відкрити мечеть або спокійно піти помолитися, або прочитати молитву. Що стосується міста Львова – то, звичайно, тут так само не було жодних складнощів. Те, що тут немає мечеті, не є великою проблемою. Знов таки, тут мусульман не дуже багато, і будувати мечеть було певний час безсенсовно. Тут жила певна громада кримських татар, мусульман. Але вони переважно асимілювалися, і з ісламу зберегли лише якісь уривки. Більше, мабуть, зберіглися традиції, так чи інакше пов'язані з ісламом, але не релігія в чистому вигляді. Проте нам для того, щоб помолитися, не обов'язково мати мечеть в класичному розумінні цього слова. Ми можемо це робити тут, у нашому центрі. А можемо вдома. А можемо ще деінде, бо молитва не залежить від місця – вона залежить від твоєї віри та від людей, – розповідає Мурат.
Стосовно того, як мусульманам живеться поруч з християнами, в мене теж були певні стереотипи, бо я вважала, що релігії певним чином заперечують одна іншу. До того ж є певний сталий образ щодо того, ніби іслам є агресивною релігією. Проте, зі слів Мурата, це виявилося не більше, ніж звичайнісіньким міфом:
"Не було ніяких труднощів. Можливо, це я так відчуваю, можливо для когось були труднощі, хтось, можливо, з цим стикався, але я тут перебуваю 2 роки і ще ніхто до мене не підійшов і не сказав – ось ти мусульманин і якісь неприємні слова мені на адресу говорив. Або ось же – у нас є сусіди навколо, християни-львів'яни. Принаймні зі мною не було такого, щоб хтось прийшов і починав на нас кричати "навіщо ви тут знаходитеся" і т. д. Ми не відчуваємо ані засудження, ані, тим паче, агресії. Навпаки, Львів я побачив як місто, у якому є цінність людяності і божественності. Тому що ці люди поважають релігію, знають, що таке релігія. І ось ця цінність, людяність і божественність – воно у них є, існує. І, можливо, завдяки цьому вони досить толерантно сприймають право інших людей на інші релігійні вподобання. До того ж в нас є те, що, безумовно, нас об'єднує – християни вірять в Бога, мусульмани вірять в Бога. І в нас, і в християн є повага до віри, як такої. І це унеможливлює агресію і неприйняття".
Ісламський культурний центр
Проте, попри все розуміння і толерантність, стосовно ісламу існує безліч стереотипів. І вони виникають не через злобу або ненависть, а через банальний брак знань. Люди просто не знають нічого про іслам, і через це готові вірити у всі існуючі стереотипи. Та такі організації, як ісламський культурний центр, якраз покликані не тільки працювати для внутрішньої громади мусульман, а ще є займатися спростовуванням цих міфів, розповідати про те, яким є іслам насправді. Бо ці стереотипи занадто сильно заважають співжиттю різних громад.
Найперший стереотип – це багато хто думає, що іслам – це жорстка релігія, що іслам закликає до тероризму. І дійсно, якщо навіть ми візьмемо ЗМІ – 80%, більша частина – це негатив. Це негатив, і дуже часто показують "ІДІЛ" – під назвою "Ісламської держави" – і показують їх відносини, те, як вони поводяться, і кажуть – ось це іслам. Звичайно, людина, яка не є мусульманином – він, якщо почує "мусульмани", у нього відразу асоціація – тероризм, це людина з бородою, з автоматами, який кричить "Аллах акбар" і т. д. Це перше,
– зазначає Мурат.
"Другий стереотип – вони гноблять своїх дружин. Це теж таке актуальне питання – що дружина не може нічого робити, це неповага до жінки, повна дискримінація, що не дає нічого робити, тільки ось вона сидить вдома і за наказами вона живе і т. д. Але насправді це далеко не так. Чому? Тому що Іслам – це ідеальна релігія, тобто немає гендерних проблем, немає дискримінації жінки. У Корані говориться, що чоловік – він відповідальний. Але це не означає, що чоловік повинен жінку повністю закривати, що чоловік повинен нею командувати – такого немає. Чоловік – в якихось моментах він переважає, тобто він сильніше ніж жінка, а в деяких моментах жінка сильніше, ніж чоловік. Чи ось ще про жінку – вона йде в хіджабі, а хтось каже: "ось вона закутана, чоловік її змусив, їй жарко, вона не хоче і т. д.". Звідки це взяли? Це стереотипи. Ми не знайомі з цим, ми не знаємо як це виглядає, це стереотипи. Можливо, є ще інші, але це найяскравіші, які я зустрічав щодо жінок, щодо ісламу. Все це далеко не так. І це факт. Але щодо мусульман – далеко ми не ідеальні. Всі ми люди, нам властиво помилятися, розуміти не так і т. д. І я сам бачив мусульман, які відносяться не добре до своїх дружин, тому що вони не правильно розуміють суть своєї релігії".
Важливо розуміти, що в ісламському культурному центрі мова йде не тільки суто про релігію, скільки про внутрішні правила життя, про власну культуру, про традиції, мову тощо. На базі центру працює чудова мультимедійна бібліотека. Для всіх бажаючих проводять безкоштовні мовні курси. Для дітей є недільні школи, по суботах і неділях, де вивчають Коран. Також робляться додаткові уроки – це духовність, це як мусульманин повинен молитися. І якісь розважальні програми, ігри і т. д. щоб дітям було цікаво.
Все це сприяє тому, що люди можуть більше дізнатися про іслам, а самі кримські татари разом з іншими мусульманами мають можливість зберігати власну релігію, традиції, культуру тощо.
І хоч у суспільстві все ще дуже багато стереотипів стосовно релігії кримських татар, всі вони походять від незнання. Від страху дізнатися щось нове. Але така ситуація має змінюватися. В такому випадку ми зможемо будувати більш здорове суспільство, яке толеруватиме однакове сприйняття всіх релігій і однакову повагу до всіх українців, в тому числі, до кримських татар.
Вероніка Міронова
