Томос для України руйнує міф про єдність народів Російської імперії – релігієзнавець
Під час відзначення 1030-річчя хрещення Русі-України під гаслом «За єдину помісну церкву». Київ, 28 липня 2018 року
15 грудня в Софійському соборі Києва розпочнеться Об’єднавчий собор за участю представників усіх православних церков України. На ньому мають ухвалити рішення про об’єднання церков в єдину, затвердити її статут та обрати предстоятеля. Після цього церкві у Константинополі мають вручити томос про автокефалію – таке рішення ухвалив синод Вселенського патріархату. Що очікує новосформовану православну церкву? Про це у розмові з релігієзнавцем, головним редактором Релігійно-інформаційної служби в Україні (РІСУ) Тарасом Антошевським.
Тарас Антошевський, релігієзнавець, головний редактор Релігійно-інформаційної служби в Україні
– На вашу думку, створення єдиної церкви згуртує чи роз’єднає українське суспільство?
– Усе залежить від того, як ми будемо формувати церкву після томосу. Насамперед, небезпека визріває в тому, що претенденти на автокефалію сприймають новосформовану церкву саме як національну. Це може стати серйозним викликом для суспільства, оскільки надання будь-якій громаді національного значення робить її пріоритетною, а всі інші автоматично стають другорядними. Проте, у нової церкви є всі передумови відродити історичну пам’ять та згуртувати суспільство.
Під час відзначення 1030-річчя хрещення Русі-України. Київ, 28 липня 2018 року
– Чому Російська православна виступає проти надання томосу? (Голова УПЦ (МП) Онуфрій повернув до Стамбула лист від Вселенського патріарха Варфоломія, в якому його закликали взяти участь в Об’єднавчому соборі – ред.)
– Томос руйнує історичний міф про єдність народів Російської імперії. Його витворювали протягом багатьох століть, і до його розбудови доклав неабияких зусиль, зокрема, і Сталін.
Цим міфом керуються представники РПЦ. Головна ідея міфу полягає в тому, що українці і росіяни – один народ, а тому українцям не потрібна самостійна церква. І руйнування цього міфу є дуже небезпечним для нової імперської політики Кремля.
РПЦ прагне створити міф, що Київська митрополія – витвір кінця ХХ століття, а Московська має тисячолітню історію. Проте, сама ж РПЦ у 1948 році святкувала 500 років Московської митрополії, а вже через 40 років – так зване тисячоліття російської церкви.
Представники УПЦ (МП) наразі намагаються відсторонитися від Москви та створюють ілюзію самостійності. Проте, у Росії цю церкву чітко називають: «Русская православная церковь в Украине». Ця назва чітко звучить з уст вищого політичного керівництва Росії, а ієрархи УПЦ (МП) десятиліттями продовжують імперську риторику щодо братності народів.
Під час відзначення 1030-річчя хрещення Русі-України під гаслом «За єдину помісну церкву». Київ, 28 липня 2018 року
– РПЦ неодноразово наголошувала на своїй монополії щодо канонічності обрядів, таїнств та благодаті. Чи була така монополія і чи скасує її томос?
– Представники УПЦ (МП) протягом десятків років намагалися впроваджувати в інфопростір лячні терміни як «безблагодатна церква», чи «недійсні таїнства» до всіх інших церковних громад. Такими засобами представники РПЦ намагалися розколоти українське суспільство.
Навіть зараз, попри очевидний процес об’єднання всіх українських православних церков і надання їм повної легітимності. Розкол не лікувався, оскільки був вигідний для представників РПЦ. Поки держава розділена за конфесійною ознакою чи за мовним принципом, вона є слабкою.
– Які наслідки надання томосу українській церкві будуть для Білорусі та Росії? Чи можлива там також поява ще однієї церкви, вже Константинопольського підпорядкування?
– Константинопольський патріархат надавав широкі привілеї московським ієрархам у 1685 році з умовою, що вони продовжать визнавати першість Стамбула. Крім цього, однією з умов було згадування у Київській митрополії Константинопольських патріархів під час богослужінь. Однак московські ієрархи почали нехтувати цим правилом.
Наразі Константинополь на канонічному рівні визнав недійсним підпорядкування Київської митрополії Москві – це автоматично робить усі наступні рішення московських ієрархів неканонічними. Уся генерація київських митрополитів, які згодом стали московськими ієрархами, стала нелегітимною.
Ситуація із надання томосу Україні набирає дуже великого резонансу і теоретично могла б мати продовження й у Білорусі. Її землі в неканонічний спосіб були приєднані до Москви ще до акту 1685 року, тому вона не має на них жодних прав.
– Чим обґрунтована така активна політика Константинополя?
– РПЦ у 2016 році бойкотувала Всеправославний собор, організації якого Вселенський патріарх надавав неабиякого значення. Таке зібрання не проводилося з XI століття і мало на меті вирішити безліч важливих питань в організації православної церкви. Різка протидія Москви поклала край дипломатичним зусиллям Константинополя і розв’язала йому руки.
Принагідно скажу, що одне із питань, яке мали розглянути на Соборі, стосувалося процесу надання автокефалій. Ця традиція була усталена століттями й фактично закріпила це право виключно за Константинопольським патріархатом. Процес надання автокефалій за наполягання РПЦ не розглядався, отже, наразі продовжує діяти стара норма. РПЦ зіграла проти себе.
– Чи реальний, на вашу думку, силовий сценарій захоплення храмів після надання томосу, оскільки РПЦ неодноразово лякала пролиттям крові та майбутньою долею особливих релігійних святинь: Києво-Печерської та Почаївської лавр?
– В Україні немає однієї релігійної юридичної особи, якій належить усе церковне майно. Тому немає жодної потреби вилучати власність тієї чи іншої конфесії силовим шляхом.
У кожного монастиря є статут, і якщо під час перевірки буде встановлено, що монахи займаються діяльністю, яка не передбачена правилами, то такий монастир легко закрити законним шляхом.
Законодавство також дозволяє переходити монахам монастирів в іншу конфесію. Крім цього, релігійні громади самі можуть вирішувати, як розпоряджатися власністю громади.
– Що означає призупинення РПЦ євхаристійного спілкування із Константинополем? Хто від цього виграє і хто програє?
– Припинення Євхаристійного спілкування (щось на кшталт розірвання дипломатичних відносин – ред.) – це кінцевий крок міжцерковної дипломатії. На нього йдуть лише у виняткових випадках. Таке спілкування відсутнє у католицькій та православній церкві після XI століття. Проте, існують прецеденти розірвання стосунків і між православними громадами, зокрема – між Антіохійською та Єрусалимською церквами через буквально одну парафію.
Розриваючи Євхаристійне спілкування, Москва демонструвала силу і сподівалася, що їй вдасться підбити інші церкви стати на її бік. Припинення співслужіння між Москвою та Константинополем відбуваються вже не вперше. Подібна ситуація сталася 1996 року, коли вирішувалося питання православної церкви в Естонії. Тоді церковні дипломатичні стосунки розірвали через декілька десятків громад. В Україні ж ставки набагато вищі.
Під час відзначення 1030-річчя хрещення Русі-України. Київ, 28 липня 2018 року
– Чи вплине томос якимось чином на структуру православної церкви?
Українська церква здавна була демократична: вибір єпископа мусив узгоджуватися із громадою на зборах єпархій. Прості віряни могли впливати на призначення священиків.
Проте, для московських церковотворчих традицій такий демократизм ніколи не був притаманний. Тому за століття підпорядкування Москві Українська православна церква втратила демократичні риси. Для того, щоби вибудувати демократизм у церкві, потрібно довіряти своїй пастві, бо саме на неї має опиратися церква. У російській же традиції церква опиралася не на людей, а на владу.
Роман Тищенко
