“Тріє царі, де ідете?”

“Ми ідем в Вифлеєм,

Віншуєм спокоєм

І повернемся”.

(Коляда “Бог предвічний”, XVIII ст.)

Три царі (в Євангелії – “мудреці”, в народній традиції – волхви), що прийшли зі Сходу поклонитися Богодитині – це водночас і три раси, які беруть початок від Ноєвих синів Сима, Хама і Яфета, і три вікові рівні людини – молодість, зрілість і старість. За цими образами – універсальність Бога. Він – для всіх народів.

Імена волхвів Мельхіор, Каспар, Бальтазар з’явилися у ранньому Середньовіччі. Їх походження та опис зовнішності подав богослов, екзегет, чернець ордену бенедиктинів з Англії св. Беда Преподобний (672/3-735 рр.): Мельхіор – сивобородий старець, Каспар – безбородий юнак зі світлим обличчям, Бальтазар – смаглявий чоловік середнього віку.

Дари мудрих волхвів – пророцтво того, що Ісус Христос буде справжнім Царем, істинним Первосвящеником і Спасителем людей.

Золото – “цар” серед металів. Цей дарунок від племені Симонового принесено Дитятку як царю, що царюватиме не силою, а любов’ю, і не з висоти трону, а з Хреста.

Фіміам (ладан) використовували на богослужінні в храмах і для жертвоприношення. Це дар Христу як Богу від племені Яфетового.

Смирну (миро) використовували для бальзамування тіла померлого. Це дар від племені Хамового Месії як людині, що повинна померти і своєю смертю подолати смерть.

Зображення зірки у небі, яка вказує волхвам шлях, символізує Божу присутність у цій епохальній для всього людства події. “І ось зоря, що її бачили на сході, ішла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко” (Мт. 2:9). Попереджені вві сні ангелом, вони повернулися іншою дорогою, оминаючи Ірода. Це опис не тільки історичної події, але й має глибокий духовний вимір. Мудреці (дослівно “звіздочети”, “звіздарі” – жерці Персії або Аравії) не знали до того істинного Бога, прийшли до нього через язичництво. Застереження ангела не повертати тією ж дорогою назад означає також не повертатися назад до язичництва чи окультизму, пізнавши Ісуса Христа.