У Грузинській Православній Церкві розповіли, як йдуть справи з визнанням ними автокефалії ПЦУ

У Грузинській Православній Церкві розповіли, як йдуть  справи з визнанням ними автокефалії ПЦУ - фото 1
У Грузинській Православній Церкві навряд чи знайдуться противники ідеї церковної незалежності України.

У Грузинській Православній Церкві навряд чи знайдуться противники ідеї церковної незалежності України. Про це розповів ректор Університету Нової Грузії, професор, доктор філософії, голова департаменту Грузинської Патріархії з видавництва і рецензування, митрополит Потійський і Хобський Григолі в інтерв’ю Релігійній правді.

“Сподівання українського народу нам дуже близькі і зрозумілі. Українці — народ, який вічно бореться за свободу, зберігає вірність Православ’ю і шукає спасіння під покровом Пресвятої Богородиці”, – наголосив митрополит.

Відповідаючи на запитання, чому Грузинська Церква не висловлює офіційно своєї позиції щодо Автокефальної Православної Церкви України, митрополит Григолі зазначив, що це абсолютно не означає, що вона відкидає її.

“Про це ми міркували і на засіданні Священного Синоду, який відбувся 27 грудня 2018 року. Так, були висловлені різні думки, але це природний процес. Єпископат прекрасно розуміє бажання українського народу мати свою незалежну Церкву.

Священний Синод саме через це і не виніс остаточного рішення, і тимчасово відклав розгляд цього питання. Якби до Православної Церкви України було однозначно негативне ставлення, Синод офіційно заявив би про її антиканонічність, і його подальша реакція була б такою ж, як у Московській Патріархії, але як бачите, цього не сталося, Грузинська Церква не стала на цей шлях, що за теперішніх обставин треба оцінювати позитивно”, – зазначив грузинський митрополит.

Він також наголосив: “Я вітаю спроби Вселенського Патріархату (і будь-яких помісних церков) залікувати рани на живому тілі Церкви Христової і повернути в лоно канонічної Церкви своїх чад, які з різних причин опинилися поза канонічних кордонів. У Церкві існує принцип ікономії, що дає можливість повернення “блудного сина до батька”. Думаю, що Константинопольський Патріархат керувався саме цим принципом, коли приймав і розглядав апеляції релігійних громад України”.