У Херсоні зафіксовано спробу легалізації позбавлених сану осіб “УПЦ КП”
Про це повідомляє Міст.
Йдеться не про релігійну організацію, а про громадське об’єднання, що діє на підставі Закону України «Про об’єднання громадян». Однак аналіз засновників, керівництва та статутних цілей свідчить: нова структура фактично виконує функції єпархіального управління неіснуючої в юридичному та канонічному сенсі Херсонської єпархії УПЦ КП.
Сама Спілка була створена 24 березня 2026 року. Її засновниками стали структури та особи, безпосередньо пов’язані з групою прихильників покійного Почесного Патріарха Філарета, які після створення Православної Церкви України не погодилися з ліквідацією УПЦ КП як окремої церковної структури.
Очолив новостворену спілку Іван Ковалюк, чия посада, згідно статуту, зазначена як «Правлячий Архиєрей». Саме ця деталь фактично демонструє, що громадська організація використовується як аналог церковного адміністративного органу.
Ключовою фігурою херсонського представництва УПЦ КП є ігумен Михаїл (у миру – Микола Ковалюк). Він є випускником Московської духовної семінарії та академії, тривалий час служив у Курській і Воронезькій єпархіях Російської православної церкви, а у 1997 році був переведений до Херсонської єпархії УПЦ МП. Вже за два роки, у 1999 році, перейшов до УПЦ КП та очолив Покровський храм у Херсоні.
14 грудня 2020 року неканонічний Архиєрейський Собор УПЦ КП проголосив 61-річного ігумена Михаїла «єпископом Херсонським і Таврійським». У відповідь на це керуючий Херсонською єпархією Православної Церкви України єпископ Никодим виключив його з кліру ПЦУ «за участь у розкольницьких антицерковних діях».
Фактично саме з цього моменту на Херсонщині почалися спроби формування паралельної церковної структури на чолі з Почесним Патріархом Філаретом, що претендувала на спадкоємність УПЦ КП, але не визнавалася ані державою, ані світовим православ’ям.
2 лютого 2022 року проти ігумена Михаїла (Ковалюка) та інших ієрархів УПЦ КП, «які безпідставно привласнили собі архієрейські титули та вчинили інші численні публічно засвідчені злочини проти канонічного порядку та церковної єдності», Священний Синод ПЦУ розпочав церковний суд.
27 березня 2026 року «патріарх» Никодим висвятив секретаря неканонічної Херсонської єпархії УПЦ КП ігумена Іоана (Ковалюка) – сина ігумена Михаїла – на «єпископа Херсонського та Миколаївського». Сам же ігумен Михаїл раніше був наречений «митрополитом Івано-Франківським та Чернівецьким».
Одночасно «єпископ» Іоан став очільником новоствореного «Херсонського єпархіального координаційного центру православних громад».
У дописі сказано: "Історія з реєстрацією «координаційних центрів православних громад» демонструє нову тенденцію у релігійному середовищі України: спробу використання громадських організацій як інструменту для обходу законодавства про релігійні організації.
Для держави це створює складну правову ситуацію. Формально йдеться про громадські об’єднання, діяльність яких гарантується Конституцією. Але фактично вони можуть виконувати функції паралельних церковних адміністрацій, що не мають ані канонічного визнання, ані офіційного статусу релігійних центрів.
Для Православної Церкви України це також виклик, оскільки йдеться про продовження внутрішнього розколу, який тягнеться ще з моменту створення ПЦУ у 2018 році".
Як РІСУ інформувала, Синод ПЦУ 11 травня позбавив священичого сану клірика Сумської єпархії архимандрита Никодима (Володимира Кобзаря), клірика Херсонської єпархії ігумена Михаїла (Миколи Ковалюка), клірика Одеської єпархії єромонаха Никона (Юрія Граблюка). Ці особи ніколи не були єпископами, а тепер втратили і сан священика, який колись мали.
