У храмі на Тернопільщині знайшли справжню "капсулу часу"
Про неймовірну знахідку розповідає РБК-Україна (проект Styler) з посиланням на розповідь настоятеля церкви Воскресіння Христового УГКЦ Михайла Квасниці для "Суспільного".
Священик, який служить в парафії з 1994 року, розповів, що нещодавно вирішили в храмі зробити ремонт. Церква була побудована в 30-х роках, в 1962 її закрили й вона 27 років не діяла, а з 1989 року знову двері відкрили для парафіян.
І під час демонтажу престолу знайшли "капсулу часу" - лист, у якому вказано, коли було закладено перше каміння при будівництві храму. Лист знаходився в скляній пляшці.
"Під каменем була спеціально вимурувана ніша з каменю, де ніщо не давило на цю капсулу. Це був вигляд теперішнього звичного нам графину, але дуже тоненьке скло і воно вже було тріснуте, чому - не знаємо. Запечатано сургучевою печаткою, щоб витягнути ці речі, графин треба було б розбити, але оскільки скло вже було тріснуте і відвалений уламок, то ми цю записку так витягнули. Вона була волога, ми розклали її на хідничок, вона так до сонця просохла і вдалося все відчитати. А банка просто розсипалася", - розповів настоятель.
Він додав, що храм почали будувати в 1936 році, а перший камінь для будівництва заклали та освятили 9 травня 1937 року.
"Церква посвячена на честь Воскресіння Христового, а в записці йдеться, що на честь Покрови Пресвятої Богородиці. І ми маємо два празники - празник Воскресіння Христового і празник Покрови Пресвятої Богородиці. Будували церкву отець Омелян Косович, він був будівничим. Архітектор - Євген Нагірний. Микола Косович був парохом. Тут є багато прізвищ. Солтис був Гринько Безкоровайний, голова комітету - Іван Федечко, людей із прізвищем Безкоровайний практично в Бишках вже нема, так само людей з прізвищем Голяш вже в Бишках нема, Гайдук ще є, Галушка - нема", - каже священик.
Він додав, що для історії села і певних родів з цього села дуже важливо, що є багато прізвищ, яких уже немає в селі. Можна взнати, які були предки, можливо десь у селі лишилися нащадки.
Частина записів з листа зберіглася, однак те, що було написано чорнилом, доведеться відновлювати.
Ще під час ремонту майстри розібрали старий престол. І знайшли мощі.
"Був вимуруваний старий престол, перший престол з цегли, зверху дерев’яна кришка. Всі речі були залиті, запечатані. Все це було накрите престолом. Не знаю, чому так сталося, в 90 роки відкрили церкву, вона 27 років була закрита. Відкрили церкву і зробили цей престол. Звичайно, роблячи ремонт, ми вирішили демонтувати той старий престол", - додав Квасниця.
У старій кришці престолу було вирізано 5 ніш, де зберігалися ці мощі. Зверху все було залите воском, накрито дерев'яною дошкою та цинковою бляхою.
"Тут є мощі святого Проба і є лист, який митрополит Андрей Шептицький написав, що це дійсно мощі Святого Проба. А довершив посвячення храму Іван Бучко. І тут пише: "26 червня 1938 року це посвячення відбулося". Трохи цей папір уже немає вигляду, потребує реставрації. Теперішній престол має місця, де мощі можна зберігати. В старому престолі листок був посередині, а на кутах були мощі залиті в спеціальних нішах і біля кожних мощей була іконка. Це іконки чотирьох євангелістів - Матвія, Луки, Івана і Марка", - пояснив священик.
За його словами, про євангелістів є багато інформації, а от святий Проб був маловідомий. Він жив у IV столітті та був єпископом.
"Він малознаний, але все-таки я шукав і є його життєпис. Бо є святі, які на загал знані: Миколай, Димитрій, Іван Хреститель. Але Проб послужив Богові й Церква визнала його святим. Мусимо розуміти, що скільки престолів - стільки й мощів. Всіх великих святих - Івана Богослова чи Івана Золотоустого - не вистачило б на всіх. Тому тих, хто визнаний святим, наша церковна влада розділяє та роздає по престолах для важливості служби Божої, щоб можна було служити", - пояснив о. Михайло Квасниця.
Усе знайдене будуть зберігати у церкві. Зараз шукають реставраторів, щоб відновити записку та зберегти її для нащадків.
