У храмі під Вінницею самооновилася старовинна ікона Плащаниці
Про це повідомляє прес-служба Вінницько-Барської єпархії ПЦУ.
1 квітня парафію відвідав архиєпископ Вінницький і Барський ПЦУ Павло (Юристий) разом із секретарем єпархіального управління протодияконом Владиславом Демченком та благочинним району архимандритом Дорофеєм (Маркевичем). Гості прибули, щоби благословити іконописців на чолі з Ярославом Жупанюком, але насамперед – аби вклонитися новоявленій святині.
Доля цієї ікони віддзеркалює історії громади. 90-річний Володимир Костюк та Марія Бондар пригадують: у 1991 році, коли замість згорілої старої церкви почали зводити нову, місцевий житель приніс цю ікону в дар. Тодішній настоятель протоєрей Василь Моспанко з глибокою вдячністю прийняв образ. Символічно, що святиня потрапила до храму саме на Страсному тижні – у дні, коли Церква згадує погребіння Господа, зображене на цій Плащаниці.
Проте згодом ставлення до старовинного образу змінилося. Потемнілу від часу ікону фактично вилучили з храмового простору та «списали», віднісши до господарського приміщення. Лише після того, як наприкінці 2024 року громада прийняла вольове рішення про приєднання до Православної Церкви України, віряни ПЦУ розібрали старі речі, віднайшли ікону та з пошаною перенесли її до кімнати недільної школи.
Диво відкрилося нинішньому настоятелю, військовому капелану протоєрею Сергію Лівончуку, під час підготовки приміщення для роботи художників. Одного ранку священик помітив: ікона, яка була темною, з майже чорним окладом, тепер наче випромінює яскраве світло. Металевий оклад став чистим і блищав золотом, ніби щойно вийшов з рук майстра.
Архиєпископ Павло з духовенством звершили перед оновленим образом молебень. Вклонившись святині, владика закликав парафіян бачити в цьому не просто фізичне явище, а явне Боже благословення для тих, хто обрав шлях правди.
Звертаючись до громади, єрарх ПЦУ підкреслив, що Бог не випадково прославив ікону саме зараз:
"Ви прикрашаєте цей дім Божий у непростий час, коли триває велика війна. Але ви робите це для майбутнього. Ваші чоловіки та діти повернуться з фронту до цієї оновленої святині. Вони побачать ці розписи, ці оновлені ікони й зрозуміють: вони не даремно захищали свою землю. Бо тут, у рідних селах, Україна не просто вистояла — вона розквітла духовно».
Благословивши початок розпису купола, архипастир подякував кожному, хто долучається до цієї історичної справи. Повернення ікони на почесне місце у храмі рівно через чверть століття після її дарування стало символом того, що справжня віра та національна ідентичність завжди повертаються додому – оновленими та переможними.
