У Конотопі священик будує дім із коноплі
Як зародилася ідея та чи законно це, дізнавався Конотоп.Сіті.
Священник Степан уже 19 років служить Українській Православній Церкві, має чудову сім’ю: дружину та двох синів.
«Дякувати Богу, що я попав у Конотоп, тим самим, що можна з людьми розділяти, як радість, так і горе. Саме тут я будую будинок із коноплі, у якому будемо жити разом зі своєю сім'єю», — говорить отець Степан.
Ідея побудувати будинок з коноплі прийшла до отця після вінчання пари, яка вирішила святкувати своє весілля у конопляному стилі. Там священик і познайомився з різноманіттям властивостей цієї рослини.
«У 2016 році після відвідування Глухова, де я також проводжу Богослужіння, до мене звернулася пара з запитанням чи повінчаю я їх, адже весілля буде проходити в конопляному стилі. Для мене це було тоді дуже не зрозуміло, але тим самим я побачив, що туди приїхали люди з усієї України, та навіть були гості з-за кордону. Кожен присутній розповідав, як технічні коноплі можуть приносити людям користь в будівництві, в харчуванні, в одязі», — розповідає священнослужитель.
Отець каже, перше, що придбав після цього весілля, це одяг та взуття із коноплі.
На весіллі отець Степан познайомився із Сергієм Коваленком, який займається будівництвом екобудинків з коноплі в Україні. Так зародилася ідея.
Отець вирішив будувати собі дім із конопель тому, що у такому будівництві використовується тільки на натуральні складники. Їх чотири: костриця, вапно, вода та мінеральні домішки.
Найбільша перевага будівництва чи утеплення еко матеріалом із конопель — це високоякісна регуляція вологи в приміщенні. Рівень вологості визначає рівень комфорту в домі. Стіни в будинку з комфортним рівнем вологості мають бути паропроникний. Це дає змогу суттєво економити на системі вентиляції.
«Я й моя сім’я за здоровий спосіб життя і проживання в будинку, де можна відпочити», — продовжує священник.
Священик розмірковує, квартира в новобудові — мрія, за яку люди платять своєю молодістю, працюють на двох-трьох роботах, щоб «відпочивати» в бетонній коробці під звуки перфораторів. Ми — діти міста і його раби. Воно спокушає таким доступним комфортом та розкішшю, які ми отримуємо в обмін на свободу.
«Раніше, коли я жив на Західній Україні, будували будинки «один поперед одного», тобто чим вищий фундамент, тим більше житло. Але я від цього давно відійшов, бачачи, коли вдома лишаються чоловік із жінкою, у великому будинку немає потреби. Хатина мусить бути для сім’ї. Нехай невеличкою, але насамперед затишною», – каже отець.
Також, такий будинок буде енергозберігаючим, тож сім'ю не налякаєш високими тарифами за світло та опалення.
«На сьогоднi я бачу цей будинок літом — прохолодним, а взимку — теплим. Я можу зберегти на кондиціюванні літом, а зимою на опаленні, адже через деякий час обслуговування такого будинку стане набагато дешевшим, ніж пінопласт, який зараз повсюди», — говорить отець Степан.
