У Львові представили польсько-німецький досвід примирення і його міжконфесійний аспект
«Основна мета – це подивитися, як інші країни, Церкви, контексти давали собі раду з конфліктами. Україна переживає конфлікт з Росією, є конфлікт між соціальними групами, релігійний конфлікт між православними Церквами. Ми хочемо подивитися, як інші країни і контексти давали собі раду. Ми не хочемо вчитися на всіх уроках інших країн, але подивитися, чи є якісь для нас інсайти, цікаві ідеї, які можна застосувати в Україні. Ми хочемо максимально віддалитися від нашого конфлікту і глянути на ті конфлікти, які спостерігаємо в Україні, через призму інших країн, контекстів, підходів, — зазначив модератор дискусії д-р Павло Смицнюк, директор Інституту екуменічних студій УКУ.
Польський теолог і соціолог, професор Люблінського Католицького Університету імені Івана Павла ІІ д-р Пьотр Копєц окреслив історію і топографію екуменічного руху у Польщі. Також професор розповів про внесок Церков до польсько-німецького примирення: «Без християнського та екуменічного внеску примирення між Польщею та Німеччиною було б неможливим або, принаймні, було б повільнішим та неглибоким. Відносини між двома країнами говорять про те, що екуменічна ідея та екуменічні настрої вплинули на цілі суспільства, а окремі лідери змінили хід історії. Очевидно, що у відносинах між обома націями ще багато чого треба зробити. Але, якщо думати про історію минулого століття і відчуття шкоди, накладеної на стосунки обох сторін, то примирення постає як диво. Примирення було б неможливе без певних лідерів, які прагнули до взаємного вибачення: архиєпископ Альфонс Носсоль, один з ключових очільників польсько-німецького примирення, Ганна Моравська була «піонером» примирення на богословському рівні».
Респондентом на семінарі був єпископ Німецької Євангелічно-Лютеранської Церква в Україні Павло Шварц.
«В контексті міжнаціонального примирення, досвід Німеччини і Польщі є унікальним. Легендарна «Пробачаємо і просимо пробачення» - фраза, яка була дуже і дуже непопулярна в той час. Священники і єпископи, які говорили це на польській і німецькій сторонах, чули у відповідь від звичайних парафіян, що вони зрадники. Процес «виздоровлення» від цього був довгим.
Цей досвід можемо використати в українському контексті. В нас багато травм, про які вже можна говорити. Різниця між Україною і Польщею є колосальною, бо ми більш міжконфесійна і міжрелігійна спільнота, ніж міжетнічна. І це дає нам можливості розпочати багато діалогів. Тільки зустрічаючись, зможемо будувати діалог.
В українському контексті екуменічна праця по-іншому формується. Великий успіх України, що в нас є Всеукраїнська Рада Церков і Релігійних Організацій», — зазначив єпископ Павло Шварц.
Як зазначив Павло Смицнюк, крім цього вебінару, заплановано ще чотири інші. Вони будуть присвячені примиренню на Балканах, в Північній Ірландії, розглянуться ситуація у Лівані та ізраїльсько-палестинська криза.
«Таким чином, перебуватимемо в середземноморському, європейсько-близькосхідному контексті. Починаємо з польсько-німецького примирення, воно цікаве для нас тим, що чітко був проявлений міжконфесійний аспект. Католицькі і Лютеранські Церкви в обох країнах були залучені до цього процесу, грали роль ініціаторів примирення. Екуменічне і міждержавне примирення йшли рука в руку», — про проекти з миробудування розповів Павло Смицнюк.
Наступний семінар проекту «Екуменізм і миробудування: міжнародні уроки для України» відбудеться 11 листопада. На ньому розглянуть ізраїльсько-палестинський досвід, — повідомили в Інституті екуменічних студій УКУ.
