У Львові відзначили століття від дня народження владики Андрія Сапеляка – єпископа-емерита УГКЦ в Аргентині

У храмі Покрови Пресвятої Богородиці у Льовові 14 грудня пройшла урочиста академія з нагоди столітнього ювілею владики Андрія Сапеляка – єпископа-емерита української греко-католицької єпархії в Аргентині, який провів останні роки свого життя у Винниках.

У Львівській духовній семінарії Святого Духа 12 грудня відбувся науковий семінар "Українська Греко-Католицька Церква на ІІ Ватиканському Соборі". Ректор семінарії Святого Духа отець Ігор Бойко сказав, що кожен, хто мав нагоду спілкуватися з владикою Андрієм, слухати його слова, спостерігати за ним, розумів, що ця людина жила глибоким духовним життям. "Я мав нагоду багато разів бувати в його товаристві ― це був великодушний і добрий чоловік. Мав честь чимало часу провести в його товаристві в далеких 90-х роках – їздив із владикою до Східниці. Тоді відкрив для себе його як особистість, і як людину: багато часу владика присвячував молитві на вервиці. Цікаво було й те, що щоразу, коли ми проїжджали повз цвинтар, він благословляв усіх, хто там покоївся, і робив знак хреста. Єпископ Сапеляк виховав ціле покоління отців салезіан, які впродовж багатьох років опікувалися семінаристами, що мали нагоду навчатися в Українській папській малій семінарії, яку свого часу він очолював. сказав отець Ігор.

«Владика Андрій був з-поміж тих, хто став голосом мовчазної Української Церкви на ІІ Ватиканському Соборі. Він відіграв важливу роль і в тому, що Аргентина однією з перших визнала Незалежність України. Саме завдяки його особистій зустрічі з тодішнім президентом Аргентини цей факт став можливий», – сказав настоятель Згромадження салезіан святого Івана Боско отець Кароль Манік.

13 грудня у храмі Покрови Пресвятої Богородиці відбулося Богослужіння, поминальна Панахида та освячення надгробного пам’ятника на цвинтарі у м. Винники.

14 грудня у храмі Покрови Пресвятої Богородиці пройшла урочиста академія з нагоди столітнього ювілею владики Андрія Сапеляка. Спогадами про владику Андрія Сапеляка поділилися о. Кароль Манік, СДБ, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України Оксана Сапеляк, колишній вихованець Української малої семінарії (Німеччина) Микола Франкевич, о. Максим Рябуха, СДБ, о. д-р Іван Дацько, с. Стефанія Марко зі Згромадження сестер св. Йосифа, о. Андрій Платош, СДБ, та довголітній секретар владики Андрія о. Василь Король, СДБ.

У храмі Покрови Пресвятої Богородиці відкрили Музей українських греко-католицьких салезіан імені владики Андрія, повідомляє портал «Стожари».

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав надіслав привітання учасникам урочистої академії з нагоди столітнього ювілею владики Андрія Сапеляка, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Предстоятель відзначив, що в деяких випадках владика Андрій Сапеляк не долучався до історії, а сам ставав історією: «Бог зі свого милосердя обдарував цього церковного мужа довгим життям, яке він плідно прожив у різних країнах, серед різних культур, релігій і народів. Незважаючи на всі виклики, владика Андрій залишився вірним сином своєї Церкви, ревним борцем за Незалежність України і старанним наставником молоді. За свою жертовну посвяту роботі з молоддю отримав заслужене звання – «місіонер молоді».

«Настанови і моделі виховання молоді Дона Боско, особистий приклад життя владики допомогли десяткам юнаків відкрити своє покликання до служіння Богові у священичому і монашому станах. Тож сьогодні його молитвам хочу поручити опіку над покликаннями до Згромадження отців салезіан», – написав Глава УГКЦ.

Довідка:

Андрій Сапеляк (13 грудня 1919, Ришкова Воля, тепер Польща - 6 листопада 2017, Винники, Львів) – перший український єпископ Згромадження отців Салезіян і перший єпископ для українців греко-католиків в Аргентині. Саме він доклав чималих зусиль у справи творення українського Салезіянського згромадження у Львові, а також поширення салезіянської харизми в дусі св. Івана Боско на східні терени України.

Андрій Сапеляк народився 13 грудня 1919 року в Ришковій Волі (нині – Польща) Ярославського повіту. Після закінчення Перемишльської гімназії Андрій вступив до Згромадження отців салезіян. 29 червня 1949 року був висвячений у священники. Вищу освіту здобув у Салезіянському університеті в Італії (Турин), факультет канонічного права.

1951 року організував у Франції Українську малу семінарію і був її першим ректором.

1961 року отця Андрія іменовано першим єпископом українських вірних в Аргентині, де він працював 36 років. Спочатку Владика Андрій був іменований Апостольським Візитатором для українців католиків в Аргентині, а після створення єпархії – Апостольським адміністратором Української католицької єпархії в Аргентині.

1968 року разом з владикою протопресвітером Борисом Арійчуком обраний до керівних органів Української Центральної Репрезентації в Аргентині.

1997 року Владика Андрій повернувся в Україну. На 80-му році життя відбув з пасторальною місією у місто Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, де працював до 2014 року.

2014-го переїхав у Винники, де й мешкав до самої смерті.

Восени 2013 року 93-річний Єпископ УГКЦ у Львові отримав паспорт громадянина України. Отримуючи документ, владика сказав, що зробив це з любові до України: «Я 15 років живу в Україні і тішуся з того, що можу тут жити і вмирати. Коли я був поза Україною, завжди працював для українців. Я так жив Україною, працював для України, що хотів їхати в саме її серце. Це моє свідоме рішення – стати громадянином України».

Помер 6 листопада 2017 року, похований на міському кладовищі Винників.